Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 910/10651/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Іванової Л.Б., Акулової Н.В. (доповідач), Козир Т.П. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ Грейнс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 рокута рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 рокуу справі№ 910/10651/14 господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ Грейнс"доПублічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група"простягнення 69 351 561, 00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Шенк О.Ю. (дов. б/н від 14.05.2014 року);

Бондарчук Д.М. (дов. б/н від 10.11.2014 року);

від відповідача: Донченко Т.Г.(дов. №21 від 19.01.2015 року);

від третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 року у справі № 910/10651/14 (судді: Головатюк Л.Д., Пукшин Л.Г., Чеберяк П.П.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року у справі №910/10651/14 (судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю., Кобець М.О.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ Грейнс" залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 року у справі № 910/10651/14 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки строк виконання ТОВ "Енергетична група" зобов'язання щодо повернення попередньої оплати не настав та вимога платежу позивача за банківською гарантією № GI 061160 від 08.04.2013 не була надіслана відповідачу у спосіб передбачений самою гарантією.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ Грейнс" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 року по справі №910/10651/14 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити і стягнути з ПАТ "Український інноваційний банк" на користь ТОВ "Іст Грейнс" заборгованість за Банківською гарантією № GI 061160 від 08.04.2013 з виконання Договору поставки сільськогосподарської продукції №О/Пе-п6 від 21.03.2013 року у загальному розмірі 69 351 561,00 грн.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а прийняті у справі судові акти залишити без змін.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги та доводи касаційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Грейнс" (покупець) та Tовариством з обмеженою відповідальністю "Енегретична група" (постачальник) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № О/Пе-п6, відповідно до предмету якого, постачальник зобов'язався поставити, а позивач прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію.

Передоплата кожної партії товару, що вказаний у додаткових угодах до цього договору (внесених змін до додаткової угоди до цього договору), проводиться протягом 3-х (трьох) банківських днів за умови надання постачальником, наступних документів: рахунку-фактури на передоплату Товару; реєстраційних документів, що визначені п.8.3. цього Договору; оригіналу банківської гарантії, що підписана банком, який виступає у якості гаранта постачальника в разі невиконання взятих на себе зобов'язань. Банківська гарантія повинна включати та покривати суму передоплати, що буде визначатись відповідною додатковою угодою до цього договору та 30% від суми передоплати. (п.2.8. Договору).

21.03.2013 року між позивачем та постачальником було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою сторони, зокрема, встановили суму попередньої оплати за поставлений товар у розмірі 100% від загальної вартості товару, що в грошовому виразі становить 65 250 000 грн. (п. 4 додаткової угоди до договору). Також сторони визначили, що сплата вищевказаної попередньої оплати повинна була бути проведена протягом трьох банківських днів з моменту укладення даної додаткової угоди та за умови надання всіх документів відповідно до умов договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором, постачальник надав позивачеві банківську гарантію від 8 квітня 2013 року № GI 061160 виконання договору поставки сільськогосподарської продукції №О/Пе-п6 від 21.03.2013 року, видану Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (гарант), відповідно до тексту якої, гарант безвідклично та безумовно, без заперечень, зобов'язався сплатити позивачеві на першу письмову вимогу будь-яку суму, яка не перевищує 84 825 000,00 грн. протягом п'яти днів з дати отримання вимоги про сплату у разі порушення постачальником зобов'язань за договором.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на виконання умов договору та додаткової угоди № 1 до договору, позивач сплатив постачальникові передоплату за товар у розмірі 65 250 000,00 грн.

14.08.2013 року між позивачем та постачальником було укладено угоду на пролонгацію терміну поставки до договору, пунктом 1 якої сторони за обопільною згодою та у зв'язку з виробничою необхідністю погодили, зокрема, продовжити терміни поставки товару визначили кінцеву дату поставки товару 1 жовтня 2013 року.

Така угода вступає в силу за умови надання постачальником документа про продовження дії гарантії до 21 жовтня 2013 року включно. (п.2 вказаної угоди).

20.08.2013 року між позивачем та постачальником також було укладено угоду на пролонгацію терміну поставки до договору, пунктом 1 якої сторони за обопільною згодою та у зв'язку з виробничою необхідністю погодили продовжити термін поставки товару та визначили нову кінцеву дату поставки товару 21 жовтня 2013 року.

Дана угода вступає в силу за умови надання постачальником документа про продовження дії гарантії до 24 грудня 2013 року включно. (п.2 вказаної угоди).

Строк дії Гарантії (з урахуванням змін до Гарантії) встановлено до 24.12.2013 року.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно із наданою банком гарантією, остання була надана для забезпечення належного виконання ТОВ "Енергетична група" своїх зобов'язань за договором поставки. Тобто, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. Судами попередніх інстанцій також зазначено, що позивач вимогу про повернення суми попередньої оплати ТОВ "Енергетична група" не направляв, тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що строк повернення ТОВ "Енергетична група" суми попередньої оплати в розмірі 65 250 000, 00 грн не настав.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що вимога платежу позивача за банківською гарантією №GI 061160 від 08.04.2013 року не була надіслана відповідачу у спосіб, передбачений самою гарантією, оскільки вимога платежу бенефіціара була надіслана не поштою, а кур'єрською службою ТОВ "Текс Україна".

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватись достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України встановлено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Згідно статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання. (ст. 562 Цивільного кодексу України).

Статтею 563 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. (п.2 розділу 1 Положення Національного банку України від 15.12.2004 № 639 "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах").

Одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії. (п.2 глави 4 розділу 2 Положення Національного банку України від 15.12.2004 № 639 "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах").

Зазначаючи, що згідно із наданою банком гарантією, остання була надана для забезпечення належного виконання ТОВ "Енергетична група" своїх зобов'язань за договором поставки судами попередніх інстанцій не встановлено, чи забезпечувалося банківською гарантією повернення суми попередньої оплати; не дано оцінки позовним вимогам позивача, зокрема щодо їх розміру та обґрунтованості їх нарахування.

Крім того, зазначаючи, що вимога платежу позивача за банківською гарантією №GI 061160 від 08.04.2013 року не була надіслана відповідачу у спосіб, передбачений самою гарантією, оскільки вимога платежу бенефіціара була надіслана не поштою, а кур'єрською службою ТОВ "Текс Україна" суди попередніх інстанцій не зазначили якому нормативному акту суперечить доставка поштових відправлень саме кур'єрською поштою і чим у даному випадку порушено спосіб надсилання вимоги платежу.

З урахуванням того, що Закон України "Про поштовий зв'язок " не містить заборони стосовно доставки поштових відправлень будь-якими суб'єктами господарювання і не визначає виключного права національного оператора поштового зв'язку на цю діяльність.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова у порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування прийнятих судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу Українипереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду; правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ Грейнс" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2014 року у справі №910/10651/14 скасувати.

3. Справу №910/10651/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.Б. Іванова

Судді: Н.В. Акулова

Т.П. Козир