Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 904/59/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

ПАТ "Радикал Банк" - Вовчука М.В.,

ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" - Пятигорця Ю.О.,

Відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України - Харченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2015

та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк"

на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України

у справі № 904/59/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод"

про стягнення 1 500 000 дол. США, 555 895,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2014, позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" на користь ПАТ "Радикал Банк" заборгованість за кредитом у сумі 1 378 180,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 11 015 792,74 грн., заборгованість з процентів за користування кредитом у сумі 15 093,93 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 120 645,78 грн., штраф у сумі 239 790,00 грн., пеню у сумі 316 105,81 грн., судовий збір у сумі 68 820,00 грн.;

28.05.2014 господарським судом видано наказ із строком пред'явлення його до виконання до 22.05.2015.

15.12.2014 позивач (стягувач за виконавчим провадженням) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - ВДВС) та просив визнати незаконною бездіяльність ВДВС щодо примусового виконання судового наказу господарського суду Дніпропетровської області у господарській справі № 904/59/14 та зобов'язати ВДВС вчинити виконавчі дії відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні № 43698755, спрямовані на повне примусове виконання судового наказу господарського суду Дніпропетровської області у господарській справі № 904/59/14.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014 (суддя Колісник І.І.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 (колегія суддів у складі: суддя Верхогляд Т.А. - головуючий, судді Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.), скаргу ПАТ "Радикал Банк" задоволено. Визнано незаконною бездіяльність ВДВС щодо примусового виконання судового наказу господарського суду Дніпропетровської області у господарській справі № 904/59/14. Зобов'язано ВДВС вчинити виконавчі дії відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні № 43698755, спрямовані на повне примусове виконання судового наказу господарського суду Дніпропетровської області у господарській справі № 904/59/14.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 03.02.2015, ухвалу господарського суду першої інстанції від 25.12.2014 та відмовити у задоволенні скарги на бездіяльність ВДВС. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не правильно застосовано положення ст.ст. 54, 1212 ГПК України, ст.ст. 27, 32, 53, 65 Закону України "Про виконавче провадження".

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного суду від 03.02.2015 та ухвалу господарського суду першої інстанції від 25.12.2014 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Звертаючись зі скаргою на бездіяльність ВДВС, стягувач обґрунтовував її тим, що державний виконавець безпідставно не розпочав примусове виконання рішення в частині невиконаного судового рішення. При цьому, банк зазначив про те, що ВДВС після 05.08.2014 не було вчинено жодних дій спрямованих на виконання рішення суду, що, на думку позивача у справі, є порушенням ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", у відповідності до якої державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Задовольняючи скаргу ПАТ "Радикал Банк" на бездіяльність ВДВС, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що повне виконання судового рішення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2014 мало бути завершено 17.12.2014, тоді як жодних дій, передбачених ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем не вчинено, хоча господарським судом Дніпропетровської області в ухвалі від 07.08.2014 про роз'яснення рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014 зазначено, що добровільно боржником сплачена лише частина заборгованості. Крім того, судом додатково зазначено, що після прийняття постанови Вищого господарського суду України від 15.10.2014, якою залишено в силі ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2014 про роз'яснення судового рішення, ніякі дії з примусового виконання рішення державним виконавцем також не вчинялись.

Разом з тим, вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України вважає передчасними з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду скарги на бездіяльність ВДВС встановлено, що:

- у зв'язку з тим, що сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо повного чи часткового виконання судового рішення в добровільному порядку, позивач (банк, стягувач) звернувся до господарського суду з заявою від 23.07.2014 про роз'яснення судового рішення, зокрема щодо валюти, яка підлягає стягненню з боржника;

- вказана заява була предметом розгляду у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції протягом липня-жовтня 2014 року;

- ВДВС на підставі п. 8 ч. 3 ст. 11, ст.ст. 34, 36 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.ст. 89, 121 ГПК України також подавав господарському суду першої інстанції заяви від 04.11.2014 про встановлення способу та порядку виконання рішення суду у справі № 904/59/14 та про роз'яснення рішення господарського суду у даній справі, які ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2014 були повернуті без розгляду;

- ВДВС вдруге подав господарському суду повторні заяви від 20.11.2014 про встановлення способу та порядку виконання рішення суду та про роз'яснення рішення господарського суду у даній справі, які були прийняті господарським судом Дніпропетровської області до розгляду та 08.12.2014 суд першої інстанції виніс щодо кожної заяви відповідні ухвали, які не оскаржувалися та набрали законної сили;

- заперечуючи проти доводів банку щодо бездіяльності ВДВС, останній неодноразово вказував на те, що виконавче провадження щодо виконання рішення господарського суду від 25.03.2014 триває.

Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити, що вжиття державним виконавцем будь-яких дій, передбачених ст.ст. 11, 32 Закону України "Про виконавче провадження", в тому числі накладення арешту на майно боржника, може бути здійснено в межах загального 6-місячного терміну проведення виконавчих дій.

Всупереч вимогам ст.ст. 47, 43 ГПК України господарськими судами попередніх інстанцій не досліджено обставини, щодо наявності у період з липня 2014 року по грудень 2014 року судових проваджень з приводу надання роз'яснень порядку та способу виконання рішення по даній справі, що були порушені як за заявою самого стягувача так і за заявами ВДВС, а також не надано оцінки тому факту, що скаргу на бездіяльність ВДВС подано до суду 15.12.2014, тобто до закінчення шестимісячного строку для проведення виконавчих дій, передбаченого ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження".

Також, слід звернути увагу на те, що у скарзі на бездіяльність ВДВС банк, стверджуючи про те, що ВДВС після 05.08.2014 не було вчинено жодних дій спрямованих на виконання рішення суду, не визначив, які заходи в даному випадку належало вжити державному виконавцю. В свою чергу господарські суди не з'ясовували які конкретно дії, в силу закону та враховуючи наведені вище обставини справи, був зобов'язаний вчинити ВДВС і висновків з цього приводу не навели в оскаржених судових рішеннях.

Недотримання господарськими судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 47, 43 ГПК України унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Враховуючи наведене, а також межі перегляду справи у касаційному порядку, визначені ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, прийняті у справі ухвала та постанова підлягають скасуванню, а справа - направленню до господарського суду Дніпропетровської області для нового розгляду скарги стягувача на бездіяльність Відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України, згідно з ст. 1119 ГПК України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11113, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014 у справі № 904/59/14 скасувати.

Справу передати до господарського суду Дніпропетровської області для нового розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере