Постанова ВГСУ від 01.04.2014 року у справі №5016/479/2011(18/10)

Друк

Пошук

201

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 01.03.2017 року у справі №5016/479/2011(18/10)
Постанова ВГСУ від 01.04.2014 року у справі №5016/479/2011(18/10)
Постанова ВГСУ від 24.09.2014 року у справі №5016/479/2011(18/10)
Постанова ВГСУ від 11.03.2015 року у справі №5016/479/2011(18/10)
Постанова ВГСУ від 17.02.2016 року у справі №5016/479/2011(18/10)

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року Справа № 5016/479/2011(18/10)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Шевчук С.Р.,суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16.10.2013р.у справі№ 5016/479/2011(18/10) господарського суду Миколаївської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю Госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" доВідкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Русь" провизнання банкрутом,

за участю представників сторін:

- ТОВ Госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" - Осадчого К.Є.,

- ВАТ "Готельний комплекс "Русь"- Олійника В.В.,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.03.2011р. за заявою ТОВ Госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" (далі - ініціюючий кредитор) порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Готельний комплекс "Русь" (далі - боржник) за загальною процедурою, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.05.2013р. у справі №5016/479/2011(18/10) (суддя Василяка К.Л.) введено процедуру розпорядження майном; визнано грошові вимоги - ТОВ Госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" на суму 500000грн.; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Лісєєва К.Ю., тощо.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2013р. у даній справі (колегія суддів у складі головуючого судді Пироговського В.Т., суддів Філінюк І.Г., Лавриненко Л.В.) ухвалу господарського суду Миколаївської області від 14.05.2013р. скасовано, провадження у справі припинено.

ТОВ Госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2013р. скасувати.

Боржником подано відзив на касаційну скаргу з проханням її залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, про задоволення скарги з наведених нижче підстав.

Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 1 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.4 ст.11 названого Закону у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника, тобто судом вирішується питання щодо продовження процедури банкрутства, чи припинення провадження у справі про банкрутство.

Тобто у підготовчому засіданні суд повинен остаточно з'ясувати наявність всіх необхідних підстав, передбачених ч.3 ст.6 названого Закону, для порушення справи та визначити розмір боргу кредитора. У випадку відсутності підстав для порушення справи про банкрутство суд повинен припинити провадження у справі.

Приймаючи ухвалу про введення процедури розпорядження майном ВАТ "Готельний комплекс "Русь" господарський суд виходив із доведеності безспірності вимог ініціюючого кредитора та неплатоспроможності боржника, оскільки заборгованість перед ініціюючим кредитором в розмірі 500000грн. підтверджується простим векселем серії АА 1804312 від 23.07.2008р., актом про протест векселя в неоплаті від 15.09.2010р. та виконавчим написом приватного Нотаріуса Очаківського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_7, постановою про відкриття виконавчого провадження від 22.09.2010р. щодо стягнення заборгованості по векселю. Водночас судом першої інстанції враховано наявність рішення господарського суду Рівненської області від 18.03.2013р. у справі №918/12/13, залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.04.2013р., яким відмовлено ВАТ "Готельний комплекс "Русь" у визнанні спірного векселя таким, що не підлягає виконанню.

Тоді як, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши надані ТОВ Госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" судові рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2011р. у справі №54/4, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011р., яким відмовлено у задоволенні позову ВАТ "Готельний комплекс "Русь" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 27.06.2008р. №660-08/12Б-1; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2012р. у справі №2а-2261/12/2670, якою відмовлено у задоволені позову ВАТ "Готельний комплекс "Русь" про визнання протиправними дій державного реєстратора Печерської районної у місті Києві державної адміністрації Телегея Сергія Васильовича щодо державної реєстрації внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про зміну керівника ВАТ "Готельний комплекс "Русь" та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відомостей про Сідлецьку Ірину Юріївну, як керівника товариства, зобов'язання Печерської районної у місті Києві державної адміністрації скасувати державну реєстрацію внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про зміну керівника ВАТ "Готельний комплекс "Русь" та внесення до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про Сідлецьку Ірину Юріївну, як керівника ВАТ "Готельний комплекс "Русь"; рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26.09.2012р. у справі №22Ц-1490/2161/2012, яким відмовлено у задоволенні позову ВАТ "Готельний комплекс "Русь" до приватного нотаріуса про визнання незаконними дій нотаріуса щодо протесту простого векселя, складення акту про протест простого векселя та виконавчого напису нотаріуса, а також визнання недійсним та скасування виконавчого напису нотаріуса, вчиненого щодо простого векселя; рішення господарського суду Рівненської області від 18.03.2013р. у справі №918/12/13, залишеного без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 29.04.2013р. та Вищого господарського суду України від 07.08.2013р., яким відмовлено у задоволенні позову ВАТ "Готельний комплекс "Русь" про визнання векселя таким, що не підлягає оплаті, - дійшов невірного висновку щодо недоведення безспірності вимог ініціюючого кредитора, безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Боржником визнається особа, яка неспроможна виконати грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх сплати. Безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство (ч.8 ст.7 названого Закону).

Суд першої інстанції, встановивши, що вимоги ініціюючого кредитора, який подав заяву про порушення справи про банкрутство, підтверджуються виконавчими документами, чинними як на момент звернення до суду так, і на час проведення підготовчого засідання, обґрунтовано виніс ухвалу за результатами підготовчого засідання, якою, визначив розмір вимог ініціюючого кредитора до боржника в сумі, що перевищує триста мінімальних розмірів заробітної плати.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстав для продовження процедури банкрутства боржника.

Згідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За висновком колегії суддів касаційної інстанції, місцевий суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив безпідставність доводів боржника та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для продовження процедури банкрутства є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала місцевого суду - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України