ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 916/1575/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 03 жовтня 2016 р. Київського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2016 р. у справі№ 916/1575/16за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Дельта"доприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"про стягнення 64 277,41 грн. ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 р. позивач звернувся в суд з позовом до відповідача 29 505,23 грн. страхового відшкодування, 19 961,70 грн. пені, 13 580,96 грн. інфляційних втрат, 1 229,52 грн. річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 року ( суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 р. (головуючий - Станік С.Р., судді - Скрипка І.М., Корсакова Г.В.), позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта" страхове відшкодування в розмірі 29 005 (двадцять дев'ять тисяч п'ять) грн. 23 коп., 3 % річних в розмірі 1 208 (одна тисяча двісті вісім) 68 грн., інфляційних втрат в розмірі 13 393 (тринадцять тисяч триста дев'яносто три) грн. 17 коп., та відшкодування судового збору в сумі 934 (дев'ятсот тридцять чотири) грн. 84 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення, а в позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, між ОСОБА_3 (страхувальник) та ПрАТ "СК "Провідна" (страховик) укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/4211000, строком дії з 15.11.2013 по 14.11.2014, відповідно до якого застраховано цивільно-правову відповідальність осіб, які на законних підставах експлуатують забезпечений транспортний засіб "Volvo", д.н.з. НОМЕР_1. Ліміт відповідальності за вказаним полісом становить 50 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу марки Volvo, д.н. НОМЕР_1, яка сталася 15.07.2014 р., було пошкоджено майно позивача - ролетні ворота розміром 4470*4450, скріплені петлі 21 шт., ролики із петлями 18 шт., ребра жесті 3 шт., механізм підйому воріт, підйомний трос, про що зазначено в акті огляду про загибель, пошкодження, втрату майна, яке належить ТОВ "Дельта" від 16.07.2014 р. (а.с.51,т.1).

Між ТОВ "Дельта" та фірма "Радуга-N" у формі ТОВ 11.11.2014 р. було укладено договір № 11/11/14 на виготовлення і встановлення, відповідно до якого виконавець зобов'язаний виготовити, встановити на об'єкті замовника і передати у власність замовнику полотно секційних воріт (4500*4500мм) в кількості 1 комплект, а замовник зобов'язується прийняти товар, роботи по його встановленню і оплатити на умовах даного договору (а.с. 114-116, т.1).

Згідно з п. 3.1. договору, загальна вартість договору складає 39 800,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 6633,33 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору, оплата за товар і роботу по його установці здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця: 26005010314947 в ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк", МФО 380582, ЄДРПОУ 3104921.

На підставі виставленого рахунку замовник здійснює повну передплату загальної вартості даного договору в розмірі 39 800,00 грн., в т.ч. ПДВ.

На виконання умов договору від 11.11.2014 р. позивач здійснив передоплату в розмірі 39800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 138 від 11.11.2014 р. (а.с.10,т.1).

За актом здачі-приймання виконаної роботи від 11.11.2014, позивач прийняв виконані роботи з виготовлення та встановлення полотна секційних воріт (4500*4500мм) в кількості 1 комплект на суму 39 800,00 грн. (а.с.9,т.1).

Згідно звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого майну, що знаходиться за адресою : вул. 10 км автодороги Одеса - Б.Дністровський - Монаши, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Експертум-АВЕ" (оцінювач ОСОБА_4.) , від 13.01.2015 р., загальна вартість матеріального збитку становить 12 953, 72 грн. (а.с. 85-100, т.1).

16.01.2015 р. відповідач сплатив позивачу страхове відшкодування у сумі 10 294,77 грн., виходячи з вищевказаного звіту (12 953,72 грн. - 20 % податку на додану вартість ( у зв'язку з ненаданням доказів позивачем щодо проведення відновлювального ремонту підприємства - платника ПДВ - 500 грн. франшизи ).

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вказаний звіт про незалежну оцінку вартості матеріального збитку від 13.01.2015, не є належним та допустимим доказом в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України, який би підтверджував вартість оціненого матеріального збитку, оскільки розмір збитку розрахований за формулою, яка передбачає наявність таких показників, як вартість ремонтних робіт без матеріалів (визначена оцінювачем в сумі 2 128,89 грн.), вартість використаних будівельних матеріалів виробів та конструкцій (визначена оцінювачем в сумі 14 433,11 грн.), коефіцієнт фізичного зносу будівельних матеріалів, виробів та конструкцій (визначений оцінювачем у розмірі 25% = 3 608,28 грн.), вартість експлуатації машин та механізмів (0,00 грн.). Вказані показники були розраховані оцінювачем на підставі доданих до звіту локального кошторису на будівельні роботи на суму 13 626,07 грн., зведеної розрахункової відомості об'єкта, загальної відомості ресурсів, договірної ціни на суму 16 562,29 грн. Ці документи долучені оцінювачем до звіту, але у звіті не міститься посилань на підставі чого вони складені, які показники в них застосовані та на підставі чого, вказані документи не засвідчені жодним підписом та печаткою.

Крім того, звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яка необхідна для відновлення пошкодженого майна, а реальним підтвердженням виплати суми за відновлювальний ремонт пошкодженого майна, є платіжний документ про здійснення такої виплати.

А тому, відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, ст. 979 ЦК України, з відповідача було стягнуто різницю між вартістю понесених позивачем витрат на відновлення пошкоджених гаражних воріт та сплаченим відповідачем страховим відшкодуванням згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності, з урахуванням франшизи та на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виплати вказаної суми.

Проте, погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій неможливо з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку про те, що у момент укладення договору обов'язкового страхування відповідальності страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди на умовах, визначених саме цим законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п. 2.1. ч.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, тобто, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.31.1 ст. 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

В цьому випадку розмір шкоди відповідно до вказаної норми встановлений звітом про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, від 13.01.2015 р., виконаного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Експертум-АВЕ" (оцінювач ОСОБА_4.).

Відхиляючи звіт як належний та допустимий доказ, господарські суди вказали на те, що показники, на підставі яких була визначена заподіяна шкода розраховані оцінювачем на підставі доданих до звіту локального кошторису на будівельні роботи на суму 13 626,07 грн., зведеної розрахункової відомості об'єкта, загальної відомості ресурсів, договірної ціни на суму 16 562,29 грн., які долучені оцінювачем до звіту, але у звіті не міститься посилань на підставі чого вони складені, які показники в них застосовані та на підставі чого, вказані документи не засвідчені жодним підписом та печаткою.

Проте повністю погодитися з такими висновками неможливо, адже сам висновок є невід'ємною частиною звіту про оцінку майна і саме він засвідчений підписами директора суб'єкта оціночної діяльності і оцінювача та печаткою ТОВ "Експертум-АВЕ".

Вказані вище додатки зазначені у змісті звіту і не засвідчені підписами і печаткою, як і решта сторінок звіту.

Відхиляючи вказаний звіт як доказ суди не вказали яким конкретно вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не відповідає вказаний звіт і чим спростовуються наведені в ньому дані. При цьому у вказаних додатках стовпці "обгрунтування" заповнені оцінювачем з посиланням на шифр норми.

При необхідності роз'яснення вказаної інформації суд не позбавлений можливості витребувати від оцінювача відповідні пояснення.

Крім того, при вирішенні спору, суди застосували норми матеріального права, які не підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Зокрема, місцевий господарський суд послався на ст. 1191 ЦК України, яка регулює право зворотної вимоги до винної особи, хоча позивач не є особою, яка відшкодувала шкоду, а потерпілим з вини страхувальника, а також на п.38.1.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає випадки звернення страховика з регресними позовами, адже в даному випадку право на відшкодування шкоди у ТОВ "Дельта " виникло не в силу регресу, як зазначив у рішенні суд, а в силу спричинення йому шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована відповідачем.

Також безпідставним є посилання суду господарських судів на ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якою визначено порядок відшкодування страховиком шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження транспортного засобу, а в спірному випадку були пошкоджені гаражні ворота, тобто інше майно, щодо якого порядок відшкодування шкоди визначений у ст. 31 вказаного Закону.

Не можна погодитися і з висновками судів про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені з тих підстав, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні зобов'язання, які б були забезпечені неустойкою у вигляді пені, а Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено стягнення неустойки (пені), адже п.36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування (саме такою особою є позивач), сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. В даному випадку визначальним є не наявність чи відсутність договірних відносин, а наявність у особи права на таке відшкодування.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати розмір відшкодування шкоди, оціненої відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, правомірність відмови у виплаті страхового відшкодування з урахуванням ПДВ, в залежності від встановленого визначити розмір заборгованості і час прострочення виплати страхового відшкодування та постановити законне і обгрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03 жовтня 2016 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2016 року у справі за №916/1575/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий, суддя Л. СтратієнкоСуддя І. ВовкСуддя І. Кондратова