ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 910/21260/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід22.12.2016у справі№910/21260/15Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВП "Побутрембудматеріали"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Алакор Сіті"простягнення суми

за участю

- позивача:1) Піонтовська В.С. (довіреність від 01.04.2016) 2) Рижий М.М. (довіреність від 09.09.2016)- відповідача:1) Шипов К.Ю. (довіреність від 03.01.2017) 2) Олєйніков Є.В. (довіреність від 27.04.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП "Побутрембудматеріали" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (далі - відповідач) 209 951,29 грн. основного боргу, 321 558,67 грн. заборгованості з виплати гарантійного фонду, 314 514,47 грн. інфляційних втрат, 18 350,35 грн. три відсотки річних, 149 666,87 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим, у нього утворився борг на який були нараховані інфляційні втрати, три відсотки річних та пеня.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 (суддя Привалов А.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 209 951,29 грн. основного боргу, 321 558,67 грн. заборгованості з виплати гарантійного фонду, 18 350,35 грн. три відсотки річних, 306 382,13 грн. інфляційних втрат, 14 351,21 грн. пені, в іншій частині позову відмовлено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вище вказані судові рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначав про законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим просив залишити її без змін, а скаргу без задоволення.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не використала наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами укладеного 12.09.2012 між позивачем (підрядник) та відповідачем (генпідрядник) договору підряду № 12/09-06, з урахуванням додаткової угоди від 30.10.2012 № 1, сторони погодили, що підрядник приймає на себе зобов'язання власними силами організувати, якісно виконати і здати генпідряднику шляхом підписання акту про прийняття виконаних робіт, повний комплекс робіт, у тому числі додаткових, у відповідності з вимогами проектно-кошторисної документації, ДБН України на об'єкті: "Торговельно-складський комплекс з офісними приміщеннями та парковкою на перетині вулиці Академіка Заболотного та Столичного шосе в Голосіївському районі м. Києва" відповідно до договірної ціни на роботи без вартості матеріалів (додаток № 1). Пунктами 2, 3, 4 додаткової угоди від 30.10.2012 № 1 до договору сторони погодили, що договірна ціна будівельних робіт, передбачених до виконання додатковою угодою становить 832 682,28 грн. з ПДВ. З дати підписання додаткової угоди №1 договірна ціна, вказана в п. 3.1 договору збільшується на розмір вартості додаткових робіт передбачених до виконання цією додатковою угодою та разом становить 2 266 605,36 грн. з ПДВ. Дата завершення робіт за договором погоджена сторонами до 10.12.2012 та визначена у додатку № 2 "Графік виконання робіт", який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору генпідрядник приймає якісно виконані роботи шляхом підписання актів виконаних робіт згідно п. 4 договору, та зобов'язується оплатити якісно виконані роботи на умовах даного договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що датою завершення робіт вважається дата підписання акта приймання-передачі виконаних за цим договором робіт представником замовника будівництва.

Згідно пункту 4.2 генпідрядник приймає та оплачує роботи, у наступному порядку:

- п.4.2.1 договору - розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних генпідрядником актів приймання-передачі виконаних робіт (далі - "Акт"), які подає підрядник не пізніше 25 числа звітного місяця, а генпідрядник розглядає і підписує протягом 5 днів з дати отримання або надає мотивовану відмову від приймання робіт, де обґрунтовано повідомляє причини відмови від підписання поданих документів. В разі надходження від генпідрядника мотивованої відмови від прийняття виконаних робіт, генпідрядник і підрядник складають двосторонній акт, з переліком необхідних доробок і строків та умов їх виконання;

- право підпису з боку генпідрядника актів приймання-передачі виконаних робіт, актів про прийняття/передачу під охорону генпідрядника ТМЦ підрядника, а також іншої документації стосовно виконання цього договору має начальник виробництва ОСОБА_8. Право підпису первинних бухгалтерських документів на будмайданчику на об'єкті має ОСОБА_9, який є відповідальним за штамп із надписом "Солстрой 2";

- п.4.2.2 договору - генпідрядник розраховується з підрядником за виконані роботи з пропорційним утриманням розміру авансового платежу отриманого згідно п. 4.1 в 15-денний термін після підписання акту про прийняття виконаних робіт та надходження від замовника будівництва коштів шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок підрядника, за умови отримання коштів від замовника будівництва;

- п.4.2.3 договору - при розрахунках за фактично виконані роботи замовник утримує 12,73% вартості фактично виконаних робіт для формування гарантійного фонду; вартість матеріалів постачання генпідрядника наданих підряднику для виконання робіт за договором;

- п.4.2.4 договору визначено, що кошти гарантійного фонду перераховуються підряднику у наступному порядку:

А) 50% гарантійного фонду генпідрядник перераховує на користь підрядника після 60 (шестидесяти) календарних днів із дати підписання акту про прийняття об'єкту в експлуатацію, протягом 15 днів, при умові отримання коштів від замовника будівництва;

Б) генпідрядник утримує 50% гарантійного фонду після дати введення об'єкту в експлуатацію протягом 1-го року із дати введення об'єкту в експлуатацію або до часу перерахування 50% коштів гарантійного фонду замовником будівництва (з події, яка настане раніше) і перераховує його підряднику у наявному залишку на розрахунковий рахунок протягом 15 днів, після перерахування коштів гарантійного фонду замовником будівництва.

Відповідно до п. 4.4 договору підрядник відшкодовує генпідряднику кошти за надання послуг генерального підряду у розмірі 2,5% від вартості фактично виконаних робіт у звітному періоді.

Судами встановлено, що на виконання умов договору та додаткових угод до нього, позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на суму 259 468,31 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 12 за вересень 2013 року на суму 259 468, 31 грн. та довідкою про вартість виконаних робіт та витрати за вересень 2013 року на суму 259 468,31 грн., але з урахуванням п. 4.4 договору, відповідач повинен оплатити позивачу 219 951,29 грн.

Проте відповідач за виконані роботи оплатив лише 10 000, 00 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 209 951, 29 грн.

Також встановлено, що до гарантійного фонду у розмірі 321 558,67 грн. була включена також сума 33 030,31 грн. по акту виконаних робіт № 12 за вересень 2013 року за виконані роботи по додатковим угодам № 2 та № 3 до договору.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати за виконанні роботи є порушенням умов договору, що є підставою для стягнення заборгованості та суми коштів гарантійного фонду. Нарахування позивачем пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат на заборгованість та суму гарантійного фонду, є правомірним, проте перевіривши ці розрахунки, суд здійснив власний перерахунок заявлених сум до стягнення та частково їх задовольнив.

Підстави для скасування судових рішень відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами частини першої та другої статті 837 наведеного Кодексу передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини першої статті 853 цього Кодексу замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Судами встановлено, що оскільки згідно акта № 12 за вересень 2013 року (форма КБ-2в) та довідки форми КБ-3 за вересень 2013 року, а також сертифікату від 24.10.2013 серії IV № 165132970850 про введення будинку в експлуатацію 24.10.2013, позивач виконав обумовлені договором підрядні роботи, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу вартість виконаних робіт 259 468,31 грн. за вирахуванням здійсненої відповідачем оплати у розмірі 10 000,00 грн., послуг генпідряду у розмірі 2,5 % та утримання гарантійного фонду 12,73 %, що остаточно складає 209 951,29 грн., а також перерахувати позивачу гарантійний фонд у розмірі 321 558,67 грн.

Враховуючи викладене, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення на підставі встановлених фактичних обставин справи суд касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про те, що відповідач отримавши виконані позивачем роботи, але не оплатив їх у строк, що був визначений сторонами у договорі, повинен сплатити позивачу їх вартість та заборгованість з виплати гарантійного фонду, а також нести відповідальність, яка визначена умовами п.7.6 договору та статтею 625 ЦК України.

Доводи особи, що звернулась із касаційною скаргою, про те, що акт виконаних робіт № 12 за вересень 2013 року йому не направлявся та не підписувався ним, є безпідставними та такими, що спрямовані на ухилення від виконання своїх зобов'язань та на ухилення від відповідальності, оскільки у матеріалах справи наявна копія акту виконаних робіт № 12 за вересень 2013 року, який підписаний сторонами, і обставина щодо його підписання встановлена судами.

Також із встановлених судами обставин справи вбачається, що за умовами укладеного між сторонами договору обов'язок із оплати настає саме із підписання вказаного акту виконаних робіт, а не виконання певного обсягу робіт, як про це зазначається у касаційній скарзі.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З приписів наведених норм права вбачається, що відповідач повинен сплатити інфляційні втрати за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми, а також пеню, розмір якої визначений пунктом 7.6 договору, отже висновки суду апеляційної інстанції про стягнення пені, трьох відсотків річних та визначення розміру інфляційних втрат за відповідний час прострочення, з урахуванням здійснених судом першої інстанції розрахунків, є правильними.

Посилання відповідача на те, що у нього не виник обов'язок оплати позивачу відповідну суму гарантійного фонду через не надходження коштів від замовника будівництва, є безпідставними, оскільки правовідносини сторін виникли із двостороннього договору, які є обов'язковими для виконання сторонами у строки та в порядку, що ним встановлені, а правовідносини між замовником та відповідачем щодо оплати гарантійного фонду, знаходяться поза умовами договірних зобов'язань сторін і можуть бути врегульовані поза межами вирішення даного спору, а не надходження таких коштів від замовника не може бути відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України оскільки не вбачається, що є невідомим настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі Господарського суду міста Києва №910/21260/15, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук