Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2015 р. м. Київ К/800/21822/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Пасічник С.С., Ситникова О.Ф. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року у справі за її позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуку Полтавської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання нечинною та скасування вимоги від 04 травня 2012 року №1986 про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску за липень - грудень 2011 року в розмірі 2 031 грн. 35 коп. та зобов'язання повернути сплачені за вказаною вимогою кошти.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях, які надійшли до Вищого адміністративного суду України просить її залишити без змін, а оскаржувані нею рішення без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована як фізична особа - підприємець 26.02.2003 р. виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, свідоцтво серії НОМЕР_2

04.05.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кременчуці винесено вимогу №Ф-1986 про сплату ОСОБА_4 боргу з єдиного внеску в розмірі 2 031,35 грн.

15.10.2012 року ОСОБА_4 сплатила суму заборгованості, а 28.12.2012 року направила запит до Пенсійного фонду з приводу підстав нарахування суми єдиного внеску.

Листом від 17.12.2012 року №1899/А-02 заступник начальника ГУ ПФУ в Полтавській області повідомив ОСОБА_4 про те, що особи, які отримують пенсію на пільгових умовах, не звільняються від обов'язку сплати єдиного внеску до досягнення загального пенсійного віку.

Не погодившись з мотивами нарахування єдиного внеску, позивач оскаржила вимогу пенсійного фонду до суду.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що в діях відповідача відсутні порушення пенсійного законодавства, суб'єкт владних повноважень при винесенні оскаржуваної вимоги про сплату боргу діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З даними висновками колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується та вважає їх передчасними з оглядну на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI).

Таким чином, за змістом цієї норми ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо вони є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням пенсійного віку) та отримують відповідно до закону пенсію.

Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - № 1058-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) застосовуються, зокрема в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV. Таке право виникало у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, на підставі пункту «а» частини першої якої, як установили суди, позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - зі зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, враховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, суд касаційної інстанції вважає, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, не є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у постановах Верховного Суду України від 15.04.2014 року № 21-57а14 та № 21-70а14, від 13.05.2014 року № 21-74а14.

З урахуванням зазначеного, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 220, 222, 223, 229, 232, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2013 року у цій справі - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати нечинною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці від 04.05.2012р. № 1986 про сплату ОСОБА_4, недоїмки з єдиного соціального внеску за липень-грудень 2011 року в сумі 2031 грн. 35 коп.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці повернути ОСОБА_4 кошти в сумі 2031 грн. 35 коп., які нею були сплачені 15.10.2012 року, згідно вимоги від 04.05.2012р. № 1986.

Стягнути з Держаного бюджету України на користь ОСОБА_4 сплачений нею судовий збір у розмірі 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 53 коп.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: С.С. Пасічник

О.Ф. Ситников