Історія справи

Постанова ВАСУ від 31.03.2015 року у справі №804/9132/13-а
Постанова ВАСУ від 03.11.2015 року у справі №804/9132/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2015 р. м. Київ К/800/19057/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,секретаря судового засідання гулової О. І.,

за участю: представника позивача - Шульги В. С.,

представника відповідача - Трофименко М. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інтерпап" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інтерпап" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інтерпап" звернулось з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23 травня 2013 року № 110100000/2013/200212/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00255.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В запереченнях на скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ТОВ «ТГ «Інтерпап» 18 травня 2013 року звернулось до Дніпропетровської митниці для здійснення митного оформлення товару - «папір крейдований з обох боків в аркушах для друку», який надійшов на адресу ТОВ «ТГ «Інтерпап» на підставі зовнішньоекономічного контракту від 10 березня 2011 року № 04, укладеного між фірмою «Raccolta, Molnar & Greiner G.m.b.H» (Австрійська Республіка) та ТОВ «ТГ «Інтерпап», шляхом електронного декларування (митна декларація № 110100000/2013/214610).

Митна вартість товару заявлена шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України, а саме: 0,85 доларів США/кг.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару декларантом надані документи: уніфікована митна квитанція МД-1 від 13 травня 2013 року № 50006Е№0212639; картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами, від 30 листопада 2012 року № 100/2012/0006877; накладна ЦІМ/УМВС від 14 травня 2013 року № 40798712; коносамент (Bill of Lading) від 28 березня 2013 року № MSCUQC326223; експертний висновок «Укрпапір» від 17 травня 2013 року № 4; рахунок-фактура (інвойс) від 27 квітня 2013 року № 2013 INV01161; рахунок-фактура (інвойс) від 26 березня 2013 року № SURM13008А; пакувальний лист від 28 березня 2013 року № б/н; страховий поліс від 27 березня 2013 року № 08/15287; зовнішньоекономічний договір від 10 березня 2011 року № 04; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 27 березня 2013 року № 4241806-1; довідка про декларування валютних цінностей від 05 квітня 2013 року; сертифікат про походження товару загальної форми від 29 квітня 2013 року № L 1003387-01 1003387; екологічна декларація від 13 травня 2013 року № 36013; комерційна пропозиція від 19 грудня 2012 року; копія митної декларації країни відправлення від 25 березня 2013 року.

Відповідачем направлено повідомлення про необхідність подання додаткових документів, які 20 травня 2013 року листом № 316-юр позивачем були частково надані.

У вказаному листі позивачем зазначено про відсутність у декларанта договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаному з договором ( угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору.

В рамках проведення консультацій з декларантом 18 травня 2013 року посадовою особою митного органу за допомогою автоматизованої системи митного оформлення було створено та надіслано декларанту електронне повідомлення про результати розгляду наданих декларантом додаткових документів.

23 травня 2013 року відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200212/1 та картка відмови у прийнятті митної декларації № 110100000/2013/00255.

Не погодившись з прийнятими рішеннями Митниці, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що декларант не подав додаткові документи на підтвердження достовірності заявлених відомостей щодо страхових витрат, як однією із складових митної вартості. При цьому сумніви у Митниці виникли у зв'язку з розбіжностями та відсутністю відомостей у страховому документі, а саме: процентна ставка страхування та сума страхування.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності виначеної митної вартості, митниця посилалась на те, що при проведені перевірки документів, які надані на підтвердження митної вартості, виявлено розбіжності та відсутність відомостей, а саме: в наданому страховому документі від 27 березня 2013 року № 08/15287 застраховано вантаж вагою нетто 81292 кг на суму 76231,88 дол. США, процентна ставка страхування та сума страхування відсутня. До того ж сумніви митниці ґрунтується також на підставі ЄАІС Держмитслужби.

Між тим, за умовами поставки CIF, Одесса згідно Інкотермс-2000 (додаток до контракту № 04 від 10 березня 2011 року) продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, які необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи пошкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. Умови поставки CIF (cost, insurance and freight - «вартість, страхування і фрахт»). Термін «вартість, страхування і фрахт» означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. За умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування з мінімальним покриттям, у іншому випадку, за бажанням покупця, можуть бути визначені інші умови страхового покриття.

Проте митницею не доведено, що розбіжності у страховому документі впливають на митну вартість товару, що вони є складовими митної вартості товарів в розумінні іншого страхового покриття, а поданий декларантом документ не є доказом на підтвердження страхових відомостей.

За таких обставин, сумніви, що зазначені у оскаржуваному рішенні, не можуть бути обґрунтованими, виходячи з приписів ст. 53 Митного кодексу України, а відтак ненадання документів, що підтверджують вартість цих робіт та послуг, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару, що надійшов відповідно до зазначеного контракту.

Також, коригування митної вартості товару, що ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях МД, не узгоджується з приписами ст. 53 Митного кодексу України.

Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція вже була зазначена у постанові Верхового Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, оскільки митницею витребувано додаткові документи за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у правильності визначенні митної вартості товару, всупереч підтверджених всіх складових під час подання МД.

Оскільки висновки судів ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, то скаргу позивача слід задовольнити.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інтерпап" задовольнити.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року.

Ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23 травня 2013 року № 110100000/2013/200212/1.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00255.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: