Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" липня 2015 р. м. Київ К/800/62237/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Комунального підприємства виробничий комбінат „Тепло-водоканал" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013

у справі № 2а-0870/6868/11

за позовом Комунального підприємства виробничий комбінат „Тепло-водоканал"

до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виробничий комбінат „Тепло-водоканал" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000881601 від 27.05.2011.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить частково скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000881601 від 27.05.2011, в частині застосування штрафних фінансових санкцій на суму 20177, 88 грн.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача за період з травня 2010 по січень 2011 включно, у зв'язку із несвоєчасною сплатою самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість та складено акт №103/16-011/32400040 від 04.05.2011.

Перевіркою встановлено порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України позивач своєчасно не сплатив узгоджені суми податкового зобов'язання в сумі 1871291, 10 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000881601 від 27.05.2011, яким до позивача було застосовано штрафну фінансову санкцію за несвоєчасну сплату податку на додану вартість у сумі 374258,22 грн. Вищезазначене податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем 01.06.2011.

Позивач звернувся до відповідача зі скаргою на податкове повідомлення-рішення № 412 від 10.06.2011. Рішенням про результати розгляду скарги № 3483/10/25-020 від 04.08.2011 відповідачем скаргу позивача залишено без задоволення.

Разом з тим, за змістом п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 33.3 ст. 33 ПК України базовий податковий (звітний) період, це період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

За змістом п. 260.1 ст. 260 ПК України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному місяцю.

Згідно з п. 260.3 ст. 260 ПК України платник самостійно складає розрахунок податкових зобов'язань з рентної плати, у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов'язання з рентної плати, за формою, затвердженою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

За приписами п. 260.5 ст. 260 ПК України платник протягом 20 календарних днів після закінчення податкового (звітного) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби: за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України.

Відповідно до п. 260.7 ст. 260 ПК України сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за податковий (звітний) період сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

Відповідно до п. 261.1 ст. 260 ПК України платник несе відповідальність за правильність обчислення рентної плати, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання органам державної податкової служби відповідних розрахунків згідно з нормами цього Кодексу та інших законів України.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України передбачено, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, поточні платежі зараховувалися відповідачем в погашення податкового боргу минулих періодів 2010 року в черговості його виникнення, що відповідає умовам застосування п. 87.9 ст. 87 ПК України (набрав чинності з 01.01.2011 року), відповідно до якого у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, незалежно від визначеного платником податку призначення платежу, у разі наявності податкового боргу, сума такого платежу у розмірі податкового боргу враховується у погашення цього податкового боргу в порядку черговості його виникнення.

Отже, на період спірних відносин протягом 2010 року у податкового органу були відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Судами попередніх інстанцій не враховано, що позивачем відповідно до платіжного доручення № 2535 від 27.10.2010 сплачено поточне зобов'язання по податку на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 82170 грн., проте відповідачем неправомірно змінено цільове призначення зазначеного платежу шляхом спрямування коштів на погашення податкового боргу, який виник відповідно до уточнюючого документу № 6023 від 28.05.2010.

В результаті виникли підстави для нарахування грошових зобов'язань у вигляді штрафної санкції в сумі 15495, 95 грн.

Позивачем відповідно до платіжного доручення № 127 від 27.09.2010 сплачено поточне зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2010 року в сумі 233978 грн., проте відповідачем неправомірно змінено цільове призначення зазначеного платежу шляхом спрямування коштів на погашення податкового боргу, який виник відповідно до уточнюючого документу № 6023 від 28.05.2010. В результаті виникли підстави для нарахування грошових зобов'язань у вигляді штрафної санкції в сумі 4681,93 грн.

Відповідно до п. 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У даному випадку існують правовідносини щодо податкових зобов'язань, виникнення та строк сплати яких регулювався ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пункт 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, не має зворотної дії в часі. Дія п. 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України починається з 01.01.2011 і може бути застосована лише до тих податкових зобов'язань, які виникли після 01.01.2011.

Таким чином, повноваження органу державної податкової служби за п. 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України можуть поширюватися на ті платежі (податкові зобов'язання, в т.ч. несплачені у встановлений законом строк), які виникають з підстав, визначених в цьому Кодексі.

Підстави застосовувати до спірних правовідносин зі сплати податкових зобов'язань, виникнення та строк сплати яких регулювалися Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000, положення п. 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України, відсутні.

Враховуючи наведене, орган державної податкової служби протиправно зарахував сплачені відповідачем суми поточних податкових зобов'язань, що виникли після 01.01.2011, в рахунок сплати податкового боргу, що складається з узгоджених податкових зобов'язань, що виникли до 01.01.2010.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Комунального підприємства виробничий комбінат „Тепло-водоканал" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 у справі № 2а-0870/6868/11 задовольнити, судові рішення скасувати в частині відмови задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000881601 від 27.05.2011 на суму 20177, 88 грн., прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства виробничий комбінат „Тепло-водоканал" задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 у справі № 2а-0870/6868/11 скасувати, в частині відмови задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000881601 від 27.05.2011 на суму 20177, 88 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги Комунального підприємства виробничий комбінат „Тепло-водоканал" задовольнити частково, скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000881601 від 27.05.2011 на суму 20177, 88 грн.

В інших частинах постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 у справі № 2а-0870/6868/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.І. Степашко С.Е. Острович