Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/37206/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А.СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області про перерахунок пенсії за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Снігурівському районі Миколаївської області на постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2013 року

в с т а н о в и л а :

У червні 2012 року ОСОБА_4 у Снігурівському районному суді Миколаївської області пред'явив позов до УПФ України в Снігурівському районі Миколаївської області про перерахунок пенсії.

В обґрунтування вимог вказував на те, що його право на отримання пільгової пенсії за віком підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

Проте, УПФ України в Снігурівському районі Миколаївської області відмовило йому у призначенні такої пенсії, посилаючись на те, що у його трудовій книжці є записи про роботу на посаді електрогазозварника, але відсутні уточнюючі довідки і дані про атестацію робочих місць.

Вважає таку відмову відповідача неправомірною.

З урахуванням уточнень до позовних вимог просив визнати протиправним та скасування рішення УПФ України в Снігурівському районі Миколаївської області від 30 березня 2012 року № 5 щодо відмови у підтверджені стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язати Управління призначити пенсію на пільгових умовах.

Постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2013 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення УПФ України в Снігурівському районі Миколаївської області від 30 березня 2012 року № 5 щодо відмови в підтвердженні стажу роботи ОСОБА_4 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов'язано УПФ України в Снігурівському районі Миколаївської області врахувати пільговий стаж в період роботи ОСОБА_4 на посаді електрогазозварника з 07 квітня 1986 року по 31 березня 1992 року на Ольшанському заводі залізобетонних виробів; з 01 квітня 1992 року по 27 березня 1995 року в управлінні виробничо-технічної комплектації "Миколаївводбуд"; з 27 березня 1995 року по 15 вересня 2000 року в колективному сільськогосподарському підприємстві "ім. Ілліча"; з 11 травня 2001 року по 15 квітня 2002 року в ВАТ "Засільське хлібоприймальне підприємство"; з 01 листопада 2007 року по 07 березня 2008 року в ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані" та нарахувати пенсію на пільгових умовах з дати звернення за призначенням пенсії позивача з 21 березня 2012 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, УПФ України в Снігурівському районі Миколаївської області подало касаційну скаргу, в якій вказало на те, що оскаржувані рішення судами прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить їх скасувати та ухвалити нову постанову у справі про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_4 працював на посаді електрогазозварника з 07 квітня 1986 року по 31 березня 1992 року на Ольшанському заводі залізобетонних виробів; з 01 квітня 1992 року по 27 березня 1995 року в управлінні виробничо-технічної комплектації "Миколаївводбуд"; з 27 березня 1995 року по 15 вересня 2000 року в колективному сільськогосподарському підприємстві "ім. Ілліча"; з 11 травня 2001 року по 15 квітня 2002 року в ВАТ "Засільське хлібоприймальне підприємство"; з 01 листопада 2007 року по 07 березня 2008 року в ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані".

21 березня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до УПФ України в Снігурівському районі Миколаївської області з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах. На момент звернення йому виповнилося 55 років та його пільговий стаж відповідно до записів у трудовій книжці складав 15 років 8 місяців 22 дні.

30 травня 2012 року відповідно до витягу з протоколу № 5 засідання комісії з питань призначення та виплати пенсії при УПФ України у Снігурівському районі Миколаївської області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за Списком № 2 з посиланням на відсутність пільгових довідок, атестації робочого місця на вказаних підприємствах.

Не погоджуючись з рішенням відповідача ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_4 досягнув відповідного віку для призначення пільгової пенсії за віком, має необхідний страж для призначення такої пенсії, а відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Несвоєчасне проведення атестації робочого місця ОСОБА_4 не може бути підставою для не включення періоду його роботи до пільгового стажу.

Однак, з таким висновком судів попередніх інстанцій не можна погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, професій, посад і показників, затвердженого Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Атестація робочих місць на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання здійснюється згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці дає підстави для висновку про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_4 під час роботи на підприємствах елекрогазозварником був зайнятий повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, професій, посад і показників.

Його пільговий стаж УПФ України у Снігурівському районі Миколаївської області підлягав обчисленню лише з 07 квітня 1986 року по 21 серпня 1992 року, тобто по час впровадження нормативно-правового акту, яким передбачено обов'язок підприємств, організацій проводити атестацію робочого місця для визначення тяжких та шкідливих умов праці.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування певного трудового стажу до пільгового стажу.

Даний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), який згідно зі статтею 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року

№ 442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці", пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і 2 призначаються за результатами атестації робочих місць, відмова УПФ України у Снігурівському районі Миколаївської області зарахувати періоди роботи позивача на посаді, яка віднесена до Списку № 2, до пільгового стажу внаслідок не проведення атестації цієї посади на підприємствах є обґрунтованою та відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи, однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при задоволенні позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області задовольнити.

Постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області про перерахунок пенсії скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.