Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" липня 2015 р. м. Київ К/9991/76882/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 по справі №2а/2370/2588/2012 за позовом Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Умань» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.08.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Умань» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012 №0000332210.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Уманська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби 03.12.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.01.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 50.1 статті 50, пунктів 123.1 та 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, статей 7, 8, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за період з липня 2011 року по березень 2012 року подано до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у податкових деклараціях з податку на додану вартість за періоди: грудень 2010 року, лютий 2011року, квітень 2011 року, травень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року та листопад 2011 року. Сума податкового зобов'язання, яку позивач спрямував на спецрахунок, склала 1046191,00грн.

Уманською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Умань» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 50.1. статті 50 Податкового кодексу України, а саме при подачі уточнюючих розрахунків та збільшені суми ПДВ, яка спрямовуються на спеціальний рахунок, товариством не нарахована сума штрафних санкцій у розмірі 3%.

За результатами перевірки Уманською об'єднаною державною податковою інспекцією складено акт від 27.06.2012 №637/22/34571712 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012 №0000332210, яким позивачу на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 214965,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не доведено факт продажу тютюнових виробів позивача неповнолітній особі.

Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Так, Податковим кодексом України передбачено застосування до платника податку штрафних санкцій за заниження податкових зобов'язань.

В той же час, відповідно до положень пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, платник податку звільняється від відповідальності за заниження ним податкового зобов'язання, зокрема, якщо він самостійно виправив помилку уточнюючим розрахунком та сплатив суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. У випадку недотримання платником зазначених вимог до нього застосовується передбачена кодексом відповідальність.

Так, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як встановлено судами, позивачем було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, яке спрямовується на спецрахунок, на 1046191,00грн.

При цьому, враховуючи, що позивачем не виконано вимоги пункту 50.1 Податкового кодексу України в повному обсязі, товариство не може бути звільнено від застосування до нього штрафних санкцій за допущене заниження податкового зобов'язання у зв'язку із самостійним виправленням помилок.

За таких обставин, податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за заниження податкового зобов'язання.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 по справі №2а/2370/2588/2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.М. Шипуліна

Судді: Л.І. Бившева

А.М. Лосєв