Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" січня 2014 р. м. Київ К/9991/30587/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Кам'янобрідської районної у місті Луганську ради на постанову Кам'янобрідського районного суду міста Луганська від 23 листопада 2009 року та ухвалу колегії судового палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області від 19 січня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Кам'янобрідської районної у місті Луганську ради про стягнення щорічної грошової допомоги на оздоровлення,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Зазначав, що відповідач в порушення вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» сплачує щорічну допомогу на оздоровлення в розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою, встановленою законами України.

Уточнивши позовні вимоги просив стягнути щорічну допомогу на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008 роки.

Постановою Кам'янобрідського районного суду міста Луганська від 23 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою колегії судового палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області від 19 січня 2012 року, позов задоволено: зобов'язано перерахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, за 2004, 2005, 2007, 2008 роки з урахуванням здійснених виплат.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яку за 2004-2005 роки сплачено по 26,70 грн. щорічно, за 2006-2008 роки - по 120 грн. щорічно.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що розмір сплаченої щорічної допомоги на оздоровлення не співвідносяться з мінімальною заробітною платою, встановленою законами України на 2004-2005, 2007-2008 роки.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачені компенсації (грошова допомога на оздоровлення) за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника.

Відповідно до розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статтю 48 викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562 установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам ІІ групи - 120 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), зокрема, визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин суб'єкт владних повноважень повинен був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в зазначений період виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на момент виплати допомоги.

Виплачуючи 12 травня 2008 року щорічну допомогу на оздоровлення відповідач діяв відповідно до діючого законодавства. Рішення Конституційного суду України не має зворотної дії в часі і у суб'єкта владних повноважень після його прийняття не виникло додаткових зобов'язань по перерахунку допомоги.

Суди попередніх інстанцій помилково прийшли до висновку про порушення прав позивача при сплаті щорічної допомоги на оздоровлення у 2008 році.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни встановлено, що адміністратив ний позов може бути подано в межах строку звер нення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими зако нами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, сво бод та інте ресів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встанов лено інше, обчи слюється з дня, коли особа дізналася або повинна була діз натися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адмініст ративного суду, визна ченні статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задово ленні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (частина перша). Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поваж ною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, вста новленому цим Кодексом (частина друга).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач наполягав на застосуванні статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни.

Стягуючи з суб'єкта владних повноважень кошти за 2004-2005 та 2007 роки суд першої інстанції в порушення вимог процесуального законодав ства не з'ясували дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду встановленого статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства Укра їни.

Апеляційний суд не виправив дану помилку та залишив без змін рішення районного суду.

Допущені судами порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2005 та 2007 роки і направлення справи в цій частині на новий судовий розгляд.

Щодо стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік, то в цій частині у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судові рішення і ухвалює нове про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Кам'янобрідської районної у місті Луганську ради задовольнити частково.

Постанову Кам'янобрідського районного суду міста Луганська від 23 листопада 2009 року та ухвалу колегії судового палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області від 19 січня 2012 року в частині вимог, що стосуються сплати у 2004-2005, 2007 роках щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанову Кам'янобрідського районного суду міста Луганська від 23 листопада 2009 року та ухвалу колегії судового палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області від 19 січня 2012 року про задоволення позову в частині вимог, що стосуються щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за 2008 рік скасувати і ухвалити нове рішення, яким в цій частині відмовити в позові.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/