Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/37060/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.05.2012

у справі №2а/0270/2272/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.05.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції №0000231701 від 04.02.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від № 5/17/НОМЕР_1 від 13.01.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог ст.ст.13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992, п.5.1. ст.5, пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на 28365,00 грн.

Підставою для висновків відповідача про заниження позивачем валового доходу (обсягу виручки), відображеного в декларації про доходи, за період що перевірявся, стало встановлення розбіжності в загальній сумі 19255461 грн., яка виникла за рахунок того, що позивачем до складу валових доходів відносились лише суми винагороди експедитора, а не загальна сума виручки, що надійшла на розрахунковий рахунок підприємця, не врахування доходів отриманих від реалізації іноземної валюти в загальній сумі 66613,11 грн., віднесення до складу валових витрат 245328,00 грн. поворотної фінансової допомоги виплаченої СПД ОСОБА_3

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2011 №0000231701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 28365,00 грн.

Судами попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що основним видом господарської діяльності, яким займається позивач є транспортно-експедиторська діяльність.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Згідно із ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедируванню сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими нормами.

Безпосередньо правові та організаційні засади транспортно - експедиторської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» №1955-IV від 01.07.2004.

Ст. 9 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність» встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Таким чином, експедитор надає послуги з організації перевезення вантажу за дорученням клієнта і за його рахунок. Тобто, експедитор отримує від клієнта два види перерахувань: винагороду експедитора, яка є оплатою за надані ним послуги, та кошти для оплати послуг третіх осіб.

Враховуючи положення пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що послуги перевізника не стосуються господарської діяльності експедитора, залучення коштів позивачем відбулося на підставі цивільно-правового договору, що не передбачає переходу права власності на таке майно, а тому не підлягають відображенню у складі валового доходу.

Щодо висновків податкового органу про безпідставне віднесення до складу валових витрат суми поворотної фінансової допомоги та неврахування суми від реалізації іноземної валюти при формуванні валових доходів, то судами попередніх інстанцій зазначено що наданий відповідачем розрахунок не містить виокремленої суми донарахованого податку за кожне порушення, у зв?язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним в цілому.

Однак, з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, другою статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Таким чином, законодавець, визначаючи предмет договору експедирування, передбачає, що експедитор може фактично виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань. Діяльність експедитора має подвійну природу, позаяк він діє і як посередник, і як безпосередній надавач послуг з організації перевезення.

У той же час, хоча договір транспортного експедирування може включати окремі елементи договору доручення або договору комісії, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у зв'язку з цим чинним законодавством передбачено окреме правове регулювання правовідносин за договором експедирування.

А відтак той факт, що усі роботи та/або їх частина виконуються іншими особами, залученими експедитором до виконання своїх зобов'язань за договором, не наділяє експедитора ознаками комерційного представника за договором доручення.

Отже, при формуванні валового доходу (визначенні обсягу виручки) експедитор повинен враховувати кошти у тому обсягу, в якому вони були отримані від клієнта - вантажовідправника або вантажоотримувача.

Відповідно до пп. 1.22.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон) поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Щодо висновків податкового органу про безпідставне формування позивачем валових витрат за операцією з надання поворотної фінансової допомоги СПД ОСОБА_3 та неврахування суми від реалізації іноземної валюти при формуванні валових доходів, то позивачем не оспорювався факт зазначених порушень.

Враховуючи, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно і правильно, але їм надана неправильна юридична оцінка внаслідок неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, судова колегія доходить висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.05.2012 скасувати.

Прийняти нову постанову. В позові відмовити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун