Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 року м. Київ К/800/41496/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Конюшка К.В.,

Логвиненка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішень.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2013 року позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим від 04.03.13 року, прийняті відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2: № 123 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1309,51 грн.; № 124 про застосування фінансових санкцій в розмірі 2751,00грн.; № 125 про застосування фінансових санкцій в розмірі 2618,13 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Ялта Автономної Республіки Крим було задоволено. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2013 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 - відмовлено.

У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 року та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2013 року.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України у м. Ялта Автономної Республіки Крим з 12.02.2013 року по 18.02.2013 року проведено планову перевірку позивача з питань правильності нарахування, відрахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, а також достовірності відомостей, наданих до Державного реєстру обов'язкового державного соціального страхування за період з 28.02.2006 року по 18.02.2013 року. За наслідками перевірки складено акт від 18.02.2013 року № 9-Ф. На підставі акту перевірки управлінням Пенсійного фонду України у м. Ялта Автономної Республіки Крим 04.03.2013 року були прийняті рішення № 123, № 124, № 125.

Так, рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим № 123 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом ПФУ або страховиком сум своєчасно не нарахованих та не сплачених страхових внесків, позивачу на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховано фінансові санкції в розмірі 1309,51 грн.

Рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим № 124 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страховиком сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, на підставі пункту 3 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу нараховано фінансові санкції в розмірі 2751,00грн.

Рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим № 125 про застосування фінансових санкцій за подання до органів ПФУ недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, на підставі пункту 5 частини 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу нараховано фінансові санкції в розмірі 2618,13 грн.

Вважаючи, що управлінням Пенсійного фонду України у м. Ялта Автономної Республіки Крим рішення № 123, № 124, № 125 04.03.2013 року були прийняті незаконно, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що виключення пунктів 1-9 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» унеможливлює їх застосування після 01.01.2011 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначені порушення допущені позивачем у 2010 році.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнано такими, що втратили чинність частини 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У той же час, відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

З огляду на вищевикладене, заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли за 2010 рік, мають бути застосовані (стягнуті) і після 01.01.2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пунктів 3, 4, 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції правильно вирішив даний спір по суті, вірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, однак допустив неточність щодо назви оскаржуваного рішення.

Так, відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник-роботодавець.

Згідно із пунктами 3, 4 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

За донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». визнано такими, що втратили чинність частини 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Отже, за порушення, вчинені до 01.01.2011 року, органи Пенсійного фонду застосовують фінансові санкції, передбачені законами, що діяли на момент вчинення цих порушень, у тому числі фінансові санкції, встановлені пунктами 3, 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески та донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість, яка виникла до 01.01.2011 року у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і фінансові санкції, що були нараховані, підлягають стягненню після 01.01.2011 року, а тому відповідач правомірно виніс оскаржувані рішення від 04.03.2013 року були прийняті рішення № 123, № 124.

Разом з тим, не можна визнати правомірним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим від 04.03.2013 року № 125, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції в розмірі 2618,13 грн. за неподання звітності по персоніфікованому обліку за 2010 рік, оскільки вищенаведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 01.01.2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та абзаців 5, 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.06.2013 року (справа № 21-170а13) та від 10.12.2013 року (справа №21-448а13).

Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині. При цьому за правилами пункту 4 частини 1 статті 223 цього Кодексу у випадку зміни рішення суду першої інстанції, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 року - скасувати.

Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2013 року змінити, скасувавши в частині задоволення позовних щодо визнання протиправними та скасування рішень управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим від 04.03.2013 року № 123, № 124 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій та ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішень - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

К.В. Конюшко

А.О. Логвиненко