Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2014 р. м. Київ К/800/52640/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Лиски Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області (далі - Управління) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Волноваському районі Донецької області (далі - Фонд) про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року Управління звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з Фонду суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій та допомоги на поховання на загальну суму 3562 грн 41 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Фонду на користь Управління витрати по виплаті пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, ОСОБА_2 за період з 1 лютого 2013 року по 31 травня 2013 року в сумі 600 грн, витрати по виплаті пенсій по інвалідності громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво за межами України, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за період з 1 лютого 2013 року по 31 травня 2013 року в сумі 1692 грн 84 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій в період з 1 лютого 2013 року по 31 травня 2013 року Управлінням виплачені: пенсія по втраті годувальника ОСОБА_2 в сумі 600 грн; пенсії громадянам держав - учасниць СНД членам їх сімей, які отримали каліцтво за межами України, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за період з 1 вересня 2012 року по 31 січня 2013 року в сумі 2660 грн 4 коп.; допомога на поховання ОСОБА_8 в сумі 302 грн 37 коп.

Вказані суми були включені позивачем до відповідних актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Як вбачається з інформації по наданим та прийнятим до заліку спискам пенсіонерів Фондом зазначені суми до заліку не прийняті.

Задовольняючи позовні вимоги щодо відшкодування пенсій по інвалідності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування пенсій по інвалідності ОСОБА_6, ОСОБА_7, суд першої інстанції, а з ним погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з наступного.

13 листопада 2012 року постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а/0570/12950/2012, яка набрала законної сили 17 грудня 2012 року згідно ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду, в спорі між тими самими сторонами, були стягнуті витрати на виплату пенсій вказаним особам. Судовими рішеннями було встановлено, що пенсія по інвалідності ОСОБА_4 призначена на підставі акту №10 про нещасний випадок на виробництві, згідно якого ОСОБА_4 у жовтні 1985 року отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві на території СРСР, пенсія по інвалідності ОСОБА_5 призначена на підставі акту №1 про нещасний випадок на виробництві, згідно якого ОСОБА_5 у жовтні 1990 року отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві на території СРСР, пенсія по інвалідності ОСОБА_3 призначена на підставі акту №7 про нещасний випадок на виробництві, згідно якого ОСОБА_3 у жовтні 1984 року отримав трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві на території СРСР.

Цими ж судовими рішеннями було відмовлено в задоволені позовних вимог про відшкодування витрат на виплату пенсій, призначених ОСОБА_6, ОСОБА_7, у зв'язку з тим, що нещасні випадки з потерпілими сталися на території Російської Федерації відповідно 21 листопада 2004 року та 22 квітня 2010 року.

Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 статті 25 Основ за цим видом страхуванням надаються, зокрема, наступні види соціальних послуг та матеріального забезпечення: відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

В силу статті 6 Основ, статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-XIV від 23 вересня 1999 року (далі - Закон №1105-XIV) страховиками є цільові страхові фонди, зокрема з пенсійного страхування та страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а саме - Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, встановлений статтею 21 Закону №1105-XIV та пунктом 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року №5-4/4 (далі - Порядок). До вказаного переліку входить сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щомісячна цільова грошова допомога на прожиття та сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав (в тому числі Російською Федерацією і Україною) підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до умов Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1); всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення (стаття 3); призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою (стаття 6); при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера (стаття 7).

Таким чином, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особі за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає.

З огляду на викладене понесені органами Пенсійного фонду України витрати, пов'язані з виплатою і доставкою пенсій ОСОБА_6, ОСОБА_7 у зв'язку із нещасним випадком на виробництві, що сталися на території Російської Федерації - держави-учасниці СНД, підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Отже, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з Фонду відшкодування витрат по виплаті пенсій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за період з 1 лютого 2013 року по 31 травня 2013 року, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а тому їх рішення в цій частині не можуть бути залишені без змін.

Щодо задоволення позовних вимог про відшкодування витрат на виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2, то суди посилалися на те, що 13 листопада 2012 року постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а/0570/12950/2012, яка набрала законної сили 17 грудня 2012 року згідно ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду, в спорі між тими самими сторонами, були стягнуті витрати на виплату пенсії ОСОБА_2, а тому, враховуючи правила частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Із змісту вказаних судових рішень вбачається, що ОСОБА_2 був членом сім'ї особи, яка померла внаслідок нещасного випадку на виробництві, є інвалідом дитинства. Отже, враховуючи підпункт «д» пункту 1 частини першої статті 21 Закону №1105-XIV, суди попередніх інстанцій, обґрунтовано задовольнити позовні вимоги в цій частині.

При вирішенні питання про відшкодування витрат по виплаті допомоги на поховання, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 21 Закону №1105-XIV пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, входить до переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Разом з тим, абзацом 2 частини дев'ятої статті 34 Закону №1105-XIV встановлено, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року № 606, визначено, що органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, є МСЕК.

Як встановлено судами, довідка МСЕК, яка б встановлювала причинний зв'язок смерті ОСОБА_9 з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом відсутня, що виключає обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати Управлінню допомогу на поховання та витрати на її доставку. Тому, правильними є висновки судів в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 223, статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на виплату пенсій ОСОБА_6 в сумі 367 грн 20 коп. та ОСОБА_7 в сумі 600 грн за період з 1 лютого 2013 року по 31 травня 2013 року підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво і переїхали на постійне місце проживання в Україну.

Ухвалити в цій частині нове рішення. Позов задовольнити. Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Волноваському районі Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області витрати на виплату пенсії громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво і переїхали на постійне місце проживання в Україну, а саме: витрати на виплату пенсій ОСОБА_6 в сумі 367 грн 20 коп. та ОСОБА_7 в сумі 600 грн, за період з 1 лютого 2013 року по 31 травня 2013 року. В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

Т.О. Лиска