Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2015 р. м. Київ К/800/48666/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 р.

у справі № 2а/0470/2983/12

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просив суд скасувати рішення відповідача від 03.02.2012 р. про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку та зобов'язати податковий орган прийняти рішення про видачу позивачу свідоцтва про сплату єдиного податку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 р., адміністративний позов задоволено частково: визнано нечинним рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 03.02.2012 р. про відмову у видачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 свідоцтва про сплату єдиного податку; зобов'язано Криворізьку центральну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 свідоцтво про сплату єдиного податку.; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач своїм процесуальним правом подати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.04.1995 р. позивача було зареєстровано як фізичну особу-підприємця.

25.01.2012 р. ФОП ОСОБА_4 звернувся із заявою до відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування, зазначивши обрані ним види діяльності згідно КВЕД ДК 009:2005, а саме: 52.48.2 - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.

За результатами розгляду вказаної заяви, Центральна МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області листом від 03.02.2012 р. повідомила ФОП ОСОБА_4 про відмову у застосуванні спрощеної системи оподаткування, посилаючись на вимоги пункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, згідно якого не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення та на підставі зазначеного зробила висновок, що юридичні особи-платники єдиного податку не мають права здійснювати виробництво та продаж ювелірних виробів.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність, передбачену підкласом 52.48.2 «роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами» за КВЕД ДК 009:2005.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Пунктом 2 статті 4 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» визначено, що всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо за кожним видом операції з урахуванням технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогеннного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.

Відповідно до абзацу другого пункту 24 статті 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» суб'єкти підприємницької діяльності, які виготовляють ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, зобов'язані мати іменник, відбиток якого проставляється виготовлювачем на всіх виробах. Відбиток іменника щорічно підлягає реєстрації в органах, які здійснюють державний пробірний контроль.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що у Податковому кодексі України не визначено поняття «дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння» і поняття щодо діяльності з їх «видобутку, виробництва та реалізації». З огляду на вимоги статті 5 Податкового кодексу України, застосуванню підлягають норми інших нормативно-правових актів.

Спеціальним законом, який здійснює державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо).

Згідно пункту 2 статті 1 Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Поняття «вироби із дорогоцінного металу» визначено Інструкцією про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 244, зареєстрованої в Мін'юсті України за № 3698968 від 25.03.2004 р. Виріб із дорогоцінного металу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо), який використовується як прикраса або предмет побуту.

При вирішенні спору судами першої та апеляційної інстанцій зазначені обставини не були враховані.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про підтвердження правомірності дій податкового органу щодо відмови позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку на підставі підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову не відповідають обставинам справи та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 р. у справі № 2а/0470/2983/12.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко