Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2014 р. м. Київ К/800/14086/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Леонтович К.Г.,

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

секретаря - Наумця О.В.,

за участю представників: ДП "МА "Бориспіль" - Гостищевої Н.В., Державної фінансової інспекції України - Шевелєвої Ю.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі № 826/14462/13-а за позовом державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Державної фінансової інспекції України, третя особа державне підприємство "Зовнішторгвидав України" про скасування вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося в суд з позовом до Державної фінансової інспекції України, в якому просило визнати протиправним та скасувати пункт 3 вимоги Державної фінансової інспекції України щодо порушення вимог пункту 2 статті 10 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 1 червня 2010 року № 2289 в частині здійснення державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" оплати за публікацію інформації про закупівлю, яка публікується безоплатно, внаслідок чого завдані збитки на суму 25583,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оплата вартості оголошень була викликана необхідністю термінового друку, який не виконується безкоштовно.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 6 листопада 2013 року позовні вимоги задоволені. Визнаний протиправним та скасований пункт 3 вимоги Державної фінансової інспекції України №05-14/1159 від 05.08.2013р.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року скасоване рішення суду першої інстанції, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"(Далі - ДП "МА"Бориспіль") звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В письмових поясненнях до касаційної скарги державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", державне підприємство "Зовнішторгвидав України" просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014р. та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2013р. у справі №826/14462/13-а.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідно п. 2.10 Плану контрольно-ревізійної роботи на І квартал Державною фінансовою інспекцією України у 2013 року проведена ревізія фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" за період з 01.04.2011 по 31.03.2013 року, результати якої були викладені в акті від 20.06.2013 № 05-21/166. Даним актом встановлено, що позивачем здійснювалася оплата послуг ДП "Зовнішторгвидав України" за розміщення оголошень у Віснику державних закупівель, розміщення оголошень в міжнародному виданні, надання консультацій, навчання працівників. Всього за період з 01.08.2011 по 01.12.2012 за розміщення оголошень (внесення змін) у Віснику державних закупівель здійснена оплата на суму 25583,64 грн., чим порушені вимоги п.2 ст.10 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 № 2289 в частині публікації інформації про закупівлю, визначеної цим Законом, в державному офіційному друкованому виданні безоплатно. Внаслідок чого державним підприємством "Зовнішторгвидав України" завдана матеріальна шкода (збитки) ДП "МА "Бориспіль" на зазначену суму.

На підставі викладеного, відповідачем направлена позивачу вимога від 5 серпня 2013 року № 05-14/1159 про усунення порушень, виявлених під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "МА "Бориспіль", пунктом 3 якої зазначається про порушення вимог п.2 ст.10 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 1 червня 2010 року № 2289 в частині здійснення ДП "МА "Бориспіль" оплати за публікацію інформації про закупівлю, яка публікується безоплатно, внаслідок чого завдані збитки на суму 25583,64 грн. У зв'язку із викладеним, оскаржуваною вимогою позивача зобов'язано звернутися до суду для стягнення з державного підприємства "Зовнішторгвидав України" в примусовому порядку 25584,64 грн. безпідставно отриманих коштів, а у разі неможливості стягнення збитків в судовому порядку, стягнути з осіб, винних у вказаному порушенні збитки в порядку, визначеному чинним законодавством.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно п.7.1 Інструкції подання, прийому, реєстрації та розміщення інформації про державні закупівлі в інформаційному бюлетені "Вісник державних закупівель" та на офіційному загальнодержавному веб-порталі "Державні закупівлі", прийом інформації для друку здійснюється згідно графіку прийому інформації підприємства, що готується та розміщується на веб-порталі щомісяця. В п.п. 8.1.1 та п.п. 8.1.2 п.8.1 Інструкції встановлені терміни, на підставі яких готується Графік, і в межах яких здійснюється опублікування оголошень щодо державних закупівель. При цьому, позивачем наданий суду узагальнений перелік випадків опублікування платних оголошень, згідно з яким термін, до якого позивач повинен був опублікувати оголошення, не відповідав можливому графіку публікації. Разом з тим, положення пункту 8.1 Інструкції передбачають, подання інформації для друку поза Графіком, для публікації у рубриці "Терміново в номер", виходячи з технологічних можливостей Підприємства. Публікацію такої Інформації Замовник оплачує на умовах термінового розміщення Інформації згідно з рахунком, що надає Підприємство.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що наказ Міністерства економіки України від 28 липня 2010 року № 932 "Про визначення офіційного друкованого видання з питань державних закупівель, міжнародного інформаційного видання з питань державних закупівель та веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель", відповідно до якого офіційним друкованим виданням з питань державних закупівель визначено інформаційний бюлетень "Вісник державних закупівель", а його публікацію здійснює ДГВП "Зовнішторгвидав України", прийнятий на виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель", однак, в даному законі не встановлено жодної можливості для здійснення платних публікацій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що рішення судів першої і апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності пункту 3 вимоги Державної фінансової інспекції України яким встановлене порушення позивачем вимог п. 2 ст. 10 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 1 червня 2010 року № 2289 в частині здійснення ДП "МА "Бориспіль" оплати за публікацію інформації про закупівлю, яка публікується безоплатно, внаслідок чого завдано збитків на суму 25583,64 грн. та зобов'язання позивача звернутися до суду для стягнення з ДП "Зовнішторгвидав України" в примусовому порядку 25584,64 грн. безпідставно отриманих коштів, а у разі неможливості стягнення збитків в судовому порядку, стягнути з осіб, винних у вказаному порушенні збитки в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно ст.2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993р. № 2939-XII (надалі по тексту Закон №2939-XII) органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечене виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Статтею 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачено, що вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з боку позивача мало місце порушення вимог п.2 ст.10 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 1 червня 2010 року, водночас у вимозі про усунення порушень від 05.08.2013р. відповідач ставить вимоги до позивача по зобов'язанню звернутися до суду для стягнення з ДП "Зовнішторгвидав України" в примусовому порядку 25584,64 грн. безпідставно отриманих коштів, а у разі неможливості стягнення збитків у судовому порядку, стягнути з осіб, винних у вказаному порушенні збитки в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно ст.2 Закону № 2939-ХІІ порядок проведення Державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550, визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесений до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушені, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Пункт 50 Порядку передбачає, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущених порушеннях працівників об'єкту контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Аналізуючи головні завдання державної контрольно-ревізійної служби визначених у статті 2 і обсягу прав, встановлених статтею 10 Закону №2939-ХІІ слід зазначити, що відповідач здійснюючи державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів і майна реалізує такі через механізм вилучення в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, стягнення у дохід держави коштів, одержаних підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства, звернення до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечене виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також порушення перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства, накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осі підконтрольних установ адміністративні стягнення.

Разом з тим, приписи зазначених норм матеріального права не наділяють суб'єкта владних повноважень правами щодо спонукання господарюючого суб'єкта на проведення претензійно-позовної роботи та зобов'язання звернення до суду про стягнення безпідставно отриманих коштів з іншого господарюючого суб'єкту.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що Державна фінансова інспекція України зобов'язуючи державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернутися до суду для стягнення з ДП "Зовнішторгвидав України" в примусовому порядку 25584,64 грн. безпідставно отриманих коштів, вийшла за межі наданих владних повноважень, у зв'язку з чим є підстави для задоволення позову. При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позову, однак, суд послався на інші підстави задоволення позову, які не являються такими, що дають підстави для задоволенні позову.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої і апеляційної інстанції підлягають скасуванню з винесенням постанови про задоволення заявленого позову з інших підстав, ніж наведені судом першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 6 листопада 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

Позовні вимоги державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити. Визнати протиправним та скасувати пункт 3 вимоги Державної фінансової інспекції України №05-14/1159 від 05.08.2013р.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: