Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м.Київ К/800/41789/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сніжне Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сніжне Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування вимоги про сплату боргу від 07 травня 2013 року №Ф-614,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сніжне Донецької області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги про сплату боргу від 07 травня 2013 року №Ф-614.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що вимога відповідача про сплату боргу є неправомірною, оскільки він є фізичною особою-підприємцем, пенсіонером за віком, а тому відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року, адміністративний позов задоволено частково; скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в м.Сніжне Донецької області від 07 травня 2013 року №Ф-614 про сплату суми боргу 7451,91 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач є пенсіонером за віком, отримує відповідно до закону пенсію, обрав спрощену систему оподаткування, що надає йому підстави для звільнення від сплати за себе єдиного внеску відповідно до п.4 ч.1 та ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в м.Сніжне Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить судові рішення скасувати.

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що позивач є пенсіонером, який отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на нього розповсюджується обов'язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Сніжне Донецької області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований Виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради Донецької області 09 червня 2008 року та є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку від 15 грудня 2008 року серії Е №790557.

На підставі ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідачем 07 травня 2013 року сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-614 щодо оплати заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 7451,91 грн.

Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

При цьому, Законом України від 07 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набув чинності з 06 серпня 2011 року, статтю 4 Закону №2464-VI доповнено частиною четвертою, якою встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цих Законом.

Статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачені наступні види пенсій: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок захворювання, пенсія у зв'язку із втратою годувальника.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років (ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). Одним з різновидів пенсії за віком є пенсія за віком на пільгових умовах, передбачених ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, пенсія за вислугу років не є різновидом пенсії за віком, а є різновидом трудової пенсії.

Таким чином, оскільки позивач є пенсіонером, який отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на нього розповсюджується обов'язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону №2464-VI.

За вказаними обставинами суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про наявність підстав щодо звільнення позивача від сплати єдиного внеску та скасування оскаржуваної вимоги.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м.Сніжне Донецької області підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сніжне Донецької області задовольнити.

Постанову Окружного Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді