Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2016 р. м. Київ К/800/66108/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Гончар Л.Я.

Мороза В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі за позовом комунального підприємства зеленого будівництва Калінінського району м.Донецька до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування вимоги,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року позов комунального підприємства зеленого будівництва Калінінського району м.Донецька задоволено. Скасовано пункт 12 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області №21-06-10/3247 від 28 серпня 2013 року.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, в період з 17 травня 2013 року по 07 серпня 2013 року Донецькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією, яка є структурним підрозділом Державної фінансової інспекції в Донецькій області відповідно до п. 2.3.4.2 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Донецькій області на ІІ квартал 2013 року, на підставі направлень на проведення ревізії від 16 травня 2013 року №№ 663, 664, від 01 липня 2013 року №900, від 02 серпня 2013 року №1032, програми ревізії, виданих начальником Донецької об'єднаної державної фінансової інспекції, проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності комунального підприємства зеленого будівництва Калінінського району за період з 01 травня 2009 року по 30 квітня 2013 року, за результатами якої складено акт від 09 серпня 2013 року №21-06-09/53.

Ревізією обґрунтованості включення до складу видатків адміністративних витрат (стор. 13 та 14 акту ревізії) встановлено, що у серпні 2008 року між Донецьким юридичним інститутом Луганського державного університету внутрішніх справ ім.Е.О.Дідоренка як виконавцем та комунальним підприємством зеленого будівництва Калінінського району як замовником укладено договір про навчання, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг навчальними закладами від 22 серпня 2008 року б/н, предметом якого було надання освітньої послуги ОСОБА_4 - здійснення навчання за заочною формою освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" у термін з 22 серпня 2008 року по 01 червня 2012 року, загальна вартість освітньої послуги - 24400 грн.

Платіжним дорученням від 16 жовтня 2009 року №454 позивачем за навчання ОСОБА_4 на рахунок виконавця перераховано кошти у сумі 3050 грн.

Проте, умовами колективного договору на 2008-2009 роки, зареєстрованого виконавчим комітетом Калінінської районної в місті Донецьку ради 13 лютого 2008 року за №1484, не передбачено навчання працівників за рахунок коштів підприємства.

Таким чином, за період з 01 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2009 року підприємством проведено покриття витрат фізичної особи ОСОБА_4 за навчання при відсутності в обліку комунального підприємства дебіторської заборгованості на загальну суму 3050 грн., чим порушено п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розд. 8 "Соціальні пільги та гарантії" колективного договору на 2008-2009 роки, зареєстрованого виконавчим комітетом Калінінської районної в місті Донецьку ради 13 лютого 2008 року за №1484, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (розрахунок наведено в додатку 18 до акту ревізії).

Порушення встановлено шляхом перевірки договорів, рахунків, розрахунків вартості послуг, платіжних доручень, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності.

Операцію щодо перерахування коштів за навчання студента ОСОБА_4 в бухгалтерському обліку відображено в обігово-сальдовій відомості за жовтень 2009 року за дебетом рахунку 92 "Адміністративні видатки" та кредитом субрахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті". Крім того, завищено фінансовий результат від операційної діяльності у звіті форми №2-м "Звіт про фінансові результати" за 2009 рік в результаті завищення суми витрат в рядку 130 "Інші операційні витрати" на суму 3050 грн.

Тому, контролюючий орган прийшов до висновку, що внаслідок допущеного порушення підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 3050 грн.

За результатами ревізії Донецькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією прийнято вимогу від 28 серпня 2013 року № 21-06-10/3247 щодо усунення виявлених ревізією порушень.

В п. 12 вимоги зазначено, що в порушення п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розд. 8 "Соціальні пільги та гарантії" колективного договору на 2008-2009 роки, п. 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, підприємством проведено покриття витрат фізичної особи ОСОБА_4 на навчання при відсутності в обліку дебіторської заборгованості на суму 3050 грн., у зв'язку з чим вказаним пунктом вимоги вимагалося: відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість на суму 3050 грн.; утримати з ОСОБА_4 зайво сплачені кошти в сумі 3050 грн. в судовому порядку; в іншому випадку - стягнути з особи, відповідальної за зайві виплати грошових коштів в сумі 3050 грн., шкоду в порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 133-136 КЗпП України.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у спірних правовідносинах не виникло достатніх правових підстав для визначення витрачених коштів в сумі 3050 грн. збитками підприємству. Крім того, оскаржуваний пункт вимоги не відповідає приписам ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, оскільки з моменту здійснення оплати (16.10.2009р.) на час прийняття вимоги (28.08.2013р.) сплинув строк позовної давності.

При цьому, колегія суддів вважає за доцільне зазначити про таке.

Так, відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення), Інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Інспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Інспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, такі збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи, оскільки обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, органом державного фінансового контролю пред'явлено вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії, вказуючи при цьому на виявлені збитки та їхній розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 13 травня 2014 року №21-89а14, від 28 жовтня 2014 року №21-462а14, від 20 січня 2015 року №21-603а14, від 10 лютого 2015 року № 21-632а14, від 09 червня 2015 року № 21-174а15.

Зважаючи на викладене, вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову комунального підприємства зеленого будівництва Калінінського району м.Донецька до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: