Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2015 р. м. Київ К/800/49624/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С., розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року

у справі № 804/4996/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області в якому просило скасувати рішення № 06 від 11 січня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного Фонду України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року у справі № 804/4996/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області подало до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувало на відповідності судового рішення суду апеляційної інстанції обставинам справи та вимогам законодавства України, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судове рішення - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» надало своєчасно до 01квітня 2007 року комплект первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за 2006 рік, проте індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за 2006 рік не надано.

Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за 2006 рік страхувальником надані 27 грудня 2012 року. Факт несвоєчасного подання до системи персоніфікованого обліку відомостей про застраховану особу підтверджується відповідною пояснювальною запискою ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» від 26 грудня 2012 року № 1-45/15405, яка надана разом з індивідуальною відомістю на застраховану особу ОСОБА_1

Отже, ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" несвоєчасно надало до системи персоніфікованого обліку відомості про застраховану особу, тим самим порушивши вимоги пункту 4 частини 2 статті 17 та частини 6 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 та пункту 1.3 Порядку 7-6.

УПФУ в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області 27 липня 2012 року складено Акт про виявлення факту порушення законодавства з питань неподання, несвоєчасного подання відомостей що використовуються у системі персоніфікованого обліку, до територіальних органів Пенсійного фонду України за № 510.

Начальником управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області прийнято рішення про застосування фінансової санкції до ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" за несвоєчасне подання відомостей про застраховану особу до системи персоніфікованого обліку № 06 від 11 січня 2013 року в розмірі 71 214 грн. 83 коп., яке 15 січня 2013 року надійшло на адресу ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля":

Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV в редакції, яка діяла до 01 січня 2011 року, передбачено застосування виконавчими органами ПФУ до страховиків за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ фінансових санкцій, а саме накладення штрафу у встановленому розмірі.

Із набранням чинності з 01 січня 2011 року Законом № 2464-VІ наведена вище норма матеріального права із Закону № 1058-ІV була виключена.

У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 01 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону № 1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 04 червня 2013 року у справі №21-170а13, від 04 лютого 2014 року у справі №21-458а13.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що управління ПФУ протиправно прийняло рішення № 06 від 11 січня 2013 року про застосування фінансових санкцій на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону № 1058-ІV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 01 січня 2011 року згідно із Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Виходячи з наведеного, у судової колегії відсутні підстави вважати законними рішення № 06 від 11 січня 2013 року про застосування фінансових санкцій на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону № 1058-ІV.

На підставі викладеного судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року та увалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Приймаючи до увагу те, що судами попередніх інстанцій зібрані всі необхідні докази у справі і вони не потребують додаткової перевірки, обставини справи з'ясовані повно та правильно, однак рішення першої та апеляційної інстанції є помилковими, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року та ували Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі № 804/4996/13-а - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення № 06 від 11 січня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного Фонду України.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: