Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2015 р. м. Київ К/800/57810/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпродзержинської міської ради на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Дніпродзержинської міської ради про зобов'язання виконати п. 3 вимоги № 04-08-02-13/4893 від 16.04.2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області з адміністративним позовом до Дніпродзержинської міської ради, у якому просить, із урахуванням зміни позовних вимог, зобов'язати Дніпродзержинську міськраду виконати пункт 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 16.04.2013 року № 04-08-02-13/4893 на суму 1978326,66 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року, позов задоволено. Зобов'язано Дніпродзержинську міську раду виконати пункт 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 16.04.2013 року № 04-08-02-13/4893 в частині усунення порушень, виявлених в ході ревізії, на загальну суму 1978326,66 грн. шляхом, зазначеним у вимозі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Дніпродзержинська міська рада подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДФІ у Дніпропетровській області проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності та законності використання земель міста та управління майном, що належить територіальній громаді міста, в Дніпродзержинській міськраді за період з 01.01.2011 року по 01.02.2013 року, якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 29.03.2013 року № 08-21/61.

На підставі висновків акта ревізії, позивачем надіслано відповідачу вимогу від 16.04.2013 року № 04-08-02-13/4893 у пункті 3 якої зобов'язано міську раду відшкодувати недоотримані бюджетом кошти за рахунок землекористувачів.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зазначеної вимоги на суму 1978326,66 грн. позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 (далі Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також, Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, відповідач пред'явив вимогу про усунення порушень, у якій зазначено про необхідність відшкодування збитків.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 10.02.2015 року 21-632а14.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки обставини справи судами встановлено правильно, а рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, що є підставою для ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. 220, 222, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою відмовити у позові Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Дніпродзержинської міської ради про зобов'язання виконати п. 3 вимоги № 04-08-02-13/4893 від 16.04.2013 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: