Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2015 р. м. Київ К/9991/3258/12

Колегія судців Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу відділу державної викової служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до відділу державної викової служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, комунального підприємства «Білгород-Дністровського МЕТІ» про визнання недійсним акту про проведення публічних торгів, визнання недійсним права власності та договору дарування, визнання права власності на житловий будинок,-

ВСТАНОВИЛА:

У березня 2004 року позивачі звернулися з позовом у якому просили:

- визнати недійсним акт проведення публічних торгів від 22 жовтня 2001 року;

- визнати таким, що втратило силу свідоцтво про право власності за ОСОБА_6, на житловий будинок АДРЕСА_1, у зв'язку з набранням законної сили рішення Одеського апеляційного

суду від 14 грудня 2010 року;

- визнати недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_6 та

ОСОБА_7;

- зареєструвати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2

- визнати дії посадових осіб Білгород-Дністровського міськрайонного

управління юстиції протиправними та злочинними.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 травня 2011 року у задоволені позовну відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року апеляційну скаргу позивачів задоволено частково. Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 травня 2011 року скасовано та ухвалено нову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправними дії відділу державної викової служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області по реалізації арештованого майна з прилюдних торгів, визнано протиправним та скасовано акт про проведення публічних торгів від 22 жовтня 2001 року, провадження у частині позовних вимог щодо визнання недійсним права власності за ОСОБА_6 на майно, придбане на публічних торгах відповідно до акту від 22 жовтня 2001 року, визнання недійсним договору дарування та визнання права власності і його реєстрацію закрито на підставі пункту 1 частини 1 статі 157 КАС України.

Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 11 липня 2000 року Овідіопольським районним судом Одеської області видано виконавчий лист № 2-316 про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 5627,71 грн. З метою забезпечення рішення суду та на підставі зазначеного виконавчого листа, постановою державного виконавця відділу державної викової служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області накладено арешт на майно боржників, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та заборонено його відчужувати.

08 жовтня 2001 року зазначений будинок реалізовано на прилюдних торгах та згідно з акту про проведення публічних торгів переможцем визнано ОСОБА_6 На підставі даного акту приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на майно, що складається з житлового будинку, який розташовано по АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 900 кв.м., та складається у цілому з глинобитного житлового будинку літ. «А», жилою площею 22,9 кв.м., веранди літ «а», загальною площею 11,9 кв.м., водопроводу №1, воріт №2.

В подальшому на підставі договору дарування від 26 жовтня 2002 року ОСОБА_7 прийняв у дар від ОСОБА_6 зазначений житловий будинок.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зробив висновок про те, що договір дарування був укладений на підставі свідоцтва, яке не оскаржується позивачами. Щодо визнання дій державної викової служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області при проведенні прилюдних торгів неправомірними, судом мотивовано відмову у задоволенні позову тим, що цей факт встановлено рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2010 року.

Скасовуючи судове рішення першої інстанції та ухвалюючи нове суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційним судом Одеської області встановлено факт порушення законодавства при проведенні прилюдних торгів та визнано торги такими, що не відбулися, у зв'язку з чим дії відповідача є протиправними та є підстави для скасування акту про проведення публічних торгів від 22 жовтня 2001 року. Що стосується позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на будинок та зобов'язання його зареєструвати, судом зроблено висновок, що дані вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства та закрив у цій частині провадження у справі.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 5 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 7 зазначеного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення повністю або частково, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання у межах строку, передбаченого статтею 25 цього Закону ( частина 4 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження). Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника. Порядок звернення стягнення на майно боржника врегульовано Главою 5 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, частиною 2 статті 61 Закону передбачено, що продаж майна боржника, за винятком нерухомого майна, здійснюється спеціалізованою організацією на комісійних та інших договірних началах, передбачених законом. Продаж нерухомого майна боржника здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованими організаціями, які мають право здійснювати операції з нерухомістю в порядку, передбаченому законодавством України. Порядок реалізації майна, зазначеного в частині п'ятій статті 55 цього Закону, визначається Національним банком України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини 5 статті 62 зазначеного Закону реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого нерухомого майна провадиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів.

За приписами пункту 5.11 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5 прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю і з якими укладено відповідний договір державною виконавчою службою. Такою спеціалізованою організацією є Спеціалізоване державне підприємство «Укрспецюст» Міністерства юстиції України, яке створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року N 1270.

Оформлення кінцевих результатів торгів врегульовано Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року N 68/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 745/4038.

Зокрема пунктом 6 зазначеного положення передбачено, що після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби. Затверджений акт державний виконавець видає покупцеві. Копія акта надсилається стягувачу і боржникові. На підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Це свідоцтво є підставою для видачі відповідним органом акта про право власності на земельну ділянку в порядку, передбаченому законодавством.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2010 року визнано прилюдні торги проведені 08 жовтня 2001 року з продажу належного ОСОБА_2 будинку АДРЕСА_1 такими, що не відбулися. Дане рішення ґрунтується на тому, що реалізація майна позивача проведена з грубим порушенням його прав та вимог законодавства. Звернення стягнення на будинок боржника проведено з порушенням вимог статей 57, 62 Закону України «Про виконавче провадження», а також пунктів 2.2.1, 5.10.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5 та пунктів 4.2, 7.1, 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Даючи оцінку діям державного службовця при складенні акту проведення прилюдних торгів суд апеляційної інстанції керувався статтею 72 КАС України та вказав на встановлення зазначеним судовим рішенням факту порушення законодавства при проведення прилюдних торгів, а відтак і незаконності дій при складенні оскаржуваного акту.

Однак, враховуючи те, що акт лише підтверджує встановлений факт проведення прилюдних торгів і фіксує їх кінцевий результат та на момент його складення порушень порядку їх проведення встановлено не було, то відповідач діяв правомірно, а рішення суду апеляційної інстанції, в цій частині є помилковим.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на будинок та зобов'язання його зареєструвати, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про закриття провадження у справі у частині

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті З КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня службова чи посадова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 статті 4 цього Кодексу визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Враховуючи те, що предметом спору є право власності на житловий будинок та законність вчинених правочинів щодо його відчуження, то існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано керувався пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України, яким передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230,232 КАС України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу відділу державної викової служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій відділу державної викової служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області по реалізації арештованого майна з прилюдних торгів та скасування акту проведення публічних торгів від 22 жовтня 2001 року скасувати та в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.В. Ліпський

Судді: С.В. Головчук

Ю.К. Черпак