Історія справи

Постанова ВАСУ від 25.03.2014 року у справі №2а-0106//164/12
Постанова ВАСУ від 25.03.2014 року у справі №2а-0106//164/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року м. Київ К/9991/70903/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Заїки М.М., Стародуба О.П., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними та вчинення певних дій, за касаційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим і ОСОБА_4 на постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року, -

встановив:

У березні 2012 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги ОСОБА_4 мотивувала тим, що станом на 1 жовтня 2011 року її пенсія складала 1105 грн., а в листопаді 2011 року вона отримала пенсію у розмірі 821 грн. На свої звернення до Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим отримала відповіді про те, що оскільки вона зареєстрована як фізична особа-підприємець, то з неї стягнуто суму переплати пенсії, яка була їй виплачена як непрацюючому пенсіонерові, у розмірі 1070,93 грн. за період з 1 квітня 2009 року по 31 жовтня 2011 року, відповідно до розпорядження від 26 жовтня 2011 року № П/в 97416 № п/д 165234. За її зверненням до прокуратури міста Євпаторії Автономної Республіки Крим були виявлені порушення зі сторони посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим щодо прийняття спірного розпорядження та розгляду питання про стягнення з неї переплати. Позивач вважає дії Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим незаконними та такими, що завдали їй не тільки матеріальні, а й моральні страждання.

ОСОБА_4 з урахуванням змін до позовних вимог просила суд: встановити, що відповідач незаконно прийняв розпорядження від 26 жовтня 2011 року № П/в 97416 № п/д 165234 про утримання з її пенсії переплати в розмірі 1070,93 грн.; скасувати розпорядження Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2011 року № П/в 97416 № п/д 165234 про утримання з її пенсії переплати в розмірі 1070,93 грн.; зобов'язати відповідача визнати за нею статус непрацюючого пенсіонера з 25 квітня 2006 року згідно рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим розрахувати розмір незаконно утриманої суми з її пенсії в повному обсязі; стягнути з відповідача на її користь суму коштів на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної їй незаконним розпорядженням в повному обсязі, а також завдану їй моральну шкоду в сумі 50000 грн. і понесені нею судові витрати.

Постановою Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Скасовано розпорядження Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2011 року № П/в 97416 № п/д 165234 про утримання з пенсії переплати у розмірі 1070,93 грн. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим на користь позивача грошові кошти у розмірі 1070,93 грн. та судові витрати у розмірі 321,90 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим залишено без задоволення, а постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2012 року - без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим при винесенні розпорядження від 26 жовтня 2011 року

№ П/в 97416 № п/д 165234 про утримання з пенсії позивача переплати у розмірі

1070,93 грн. діяло не на підставі діючого законодавства, що є підставою для його скасування та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 1070,93 грн.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року і прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову в повному обсязі.

ОСОБА_4 у касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року скасувати, а постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2012 року змінити, задовольнивши її вимоги повністю.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 3 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.

За перевіркою матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим і отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

З 1 квітня 2009 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 11 березня 2009 року № 198 позивачеві було встановлено підвищення до пенсії, яке виплачувалося незалежно від дати призначення (перерахунку) пенсії непрацюючим пенсіонерам.

При огляді пенсійної справи ОСОБА_4 судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим як платник збору на підставі її власної заяви від 12 липня 1996 року. У справі платника знаходяться розрахунки зобов'язань по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за І-ІV квартали 2002 року без сум чистого доходу з відміткою «фіксований податок», а також І-ІІ квартали 2003 року. Також позивачем 19 липня 2006 року були надані індивідуальні відомості про застраховану особу за 2000, 2001, 2003 роки.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2006 року (справа № 2-29/7769-2006) припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

Відповідно частини 1 статті 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи-підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець за № 20010590475. У даній довідці зазначена реєстраційна дія від 4 серпня 2006 року про внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов'язано з її банкрутством.

Статтею 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.

4 серпня 2006 року державним реєстратором позивачеві було направлено повідомлення за вих. № 473 про внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, у якому роз'яснено, що для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа надає державному реєстратору документи встановлені частиною 9 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Судом встановлено, що з того часу ОСОБА_4 не були виконані законні вимоги про скасування своєї реєстрації для проведення процедури припинення діяльності як фізичної особи-підприємця.

Частиною 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що фізична особа-підприємець, державна реєстрація якої не припинена в установленому законом порядку, вважається суб'єктом підприємницької діяльності, і дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача визнати за нею статус непрацюючого пенсіонера з 25 квітня 2006 року згідно рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим та вимоги, які є похідними і витікають з приводу перереєстрації фізичної особи-підприємця задоволенню не підлягають.

Згідно частин 1, 2 статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

За змістом статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

В ході проведеної Управлінням Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим перевірки був виявлений факт роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) позивачем та визначено розмір переплати їй пенсії у розмірі 1070,93 грн., яка склалася внаслідок виплат відповідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 11 березня 2009 року № 198 та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 5 травня 2010 року № 331.

На підставі виявленого факту та статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Управлінням Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим 26 жовтня 2011 року було прийнято розпорядження № П/в 97416 № п/д 165234, яким із ОСОБА_4 було стягнуто суму переплати пенсії за період з 1 квітня 2009 року по 31 жовтня 2011 року у розмірі 1070,93 грн., з утриманням 20% пенсії.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що приймаючи оспорюване розпорядження Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим не провело належної перевірки по встановленому факту, не розглянуло питання щодо відшкодування позивачем суми переплати пенсії в добровільному порядку. ОСОБА_4 не було повідомлено та викликано до відповідача з приводу даних обставин. Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим не встановило належним чином, що виплачені ним зайві суми пенсії, є наслідком саме зловживань зі сторони позивача або надання нею недостовірних даних, а згідно довідки, яка міститься у пенсійній справі ОСОБА_4, у 2004-2007 та 2009-2011 роках доходи у позивача відсутні.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, що оскільки ОСОБА_4 була позбавлена права участі при розгляді спірного питання та не мала можливості надати згоду або

відмову добровільної сплати суми переплати пенсії і відповідач прийняв оспорюване розпорядження тільки за встановленим фактом працевлаштування за період з 1 квітня 2009 року по 31 жовтня 2011 року, не з'ясувавши інших обставин, які передбачені приписами статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим при винесенні 26 жовтня 2011 року розпорядження № П/в 97416 п/д 165234 про утримання з пенсії позивача переплати у розмірі 1070,93 грн. діяло не на підставі чинного законодавства, і позовні вимоги ОСОБА_4 про його скасування та повернення стягнутої суми є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що так як ОСОБА_4 не надала до суду доказів на підтвердження факту завдання їй відповідачем моральної шкоди, в ході судового розгляду не доведено належними доказами наявність причинного зв'язку між прийняттям вказаного розпорядження та виникненням моральних страждань, а відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, то позовні вимоги щодо стягнення з Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим моральної шкоди у розмірі 50000 грн. є необґрунтованими.

Частиною 1 статті 94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, при вирішення питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції помилково ухвалив стягнути судові витрати з Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим, оскільки враховуючи положення частини 1 статті 94 КАС України, судові витрати мають бути стягнуті з Державного бюджету України.

З огляду за зазначене, судові витрати у розмірі 321,90 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України.

Апеляційний суд зазначеної помилки не виправив.

Пунктом 4 частини 1 статті 223 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Оскільки суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, але вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат помилково зазначив щодо стягнення судових витрат із суб'єкта владних повноважень - відповідача, і цей недолік не усунув апеляційний суд, то є підстави для зміни прийнятого ним рішення із скасуванням рішення суду апеляційної інстанції в цій частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим і ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року в частині залишення без змін постанови Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2012 року щодо стягнення з Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_4 судових витрат у розмірі 321 гривня 90 копійок - скасувати.

Постанову Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 червня 2012 року - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Стягнути на користь ОСОБА_4 з Управління Пенсійного фонду України в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим грошові кошти у розмірі 1070 гривень 93 копійок та з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 321 гривня 90 копійок».

В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Заїка М.М.

Стародуб О.П.