Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2015 р. м. Київ К/800/35610/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Єрьоміна А.В. Горбатюка С.А.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі №817/4201/13-а за позовом Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до Державної фінансової інспекції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року Рівненське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» звернулось з позовом до Державної фінансової інспекції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3 вимоги № 17-06-17/8029 від 18 жовтня 2013 року про усунення виявлених порушень фінансової дисципліни.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано пункти 2, 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Рівненській області № 17-06-17/8029 від 18 жовтня 2013 року про усунення виявлених порушень фінансової дисципліни.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Державна фінансова інспекція в Рівненській області звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п.1.1.4.3 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Рівненській області на IІ квартал 2013 року та на підставі направлень на проведення ревізії, посадовими особами Держфінінспекції проведено ревізію фінансово-господарської діяльності в Рівненському регіональному управлінні Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» за період з 01.06.2010 по 30.06.2013 та з окремих питань за період з 01.01.2005 по 31.05.2010.

За результатами ревізії складено акт № 17-06-06/67 від 11.09.2013 року.

На підставі вказаного акту, 18.10.2013 року Держфінінспекцією надіслано на адресу позивача вимогу № 17-06-17/8029 про усунення виявлених порушень фінансової дисципліни.

У пункті 2 вимоги зазначено, що в порушення вимог п. 2.8.13 ДБН Д.1.1-1-2000 Рівненським регіональним управлінням Фонду зайво нараховано та оплачено коштів на утримання служби замовника (технічний нагляд) на суму 386 969,88 грн., в зв'язку з чим відобразити в обліку дебіторську заборгованість та забезпечити відшкодування коштів в сумі 386 969,88 грн. шляхом повернення до державного бюджету, та скоригувати кредитні угоди, або забезпечити виконання на вказану суму відповідний обсяг робіт, передбачений проектно-кошторисною документацією. У разі неможливості відшкодування коштів, стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст.130-136 КЗпПУ.

У пункті 3 вимоги зазначено, що ревізією встановлено, що витрати на страхування БМР та авторський нагляд не передбачені кошторисною документацією на будівництво об'єкту « 104-х квартирний житловий будинок з вбудованими прибудованими приміщеннями, розташований за адресою м. Кузнецовськ, м-н Будівельників, 1» та їх вартість не врахована при розрахунку вартості 1 кв.м. житла та в подальшому, при визначенні фактичної вартості квартир в вищеназваному житловому будинку та розмірі кредиту. В порушення вимог ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 року, із змінами, прийняття та оплата Рівненським регіональним управлінням Фонду видатків за страхування будівельно-монтажних робіт на суму 291 523,46 грн. та видатків за авторський нагляд на суму 11600,00 грн., встановлених в ході ревізії, проведено всупереч затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, чим як наслідок, завищено вартість будівництва житлового будинку та завдано матеріальної шкоди (збитків) Державному бюджету на суму 303 123,46 грн., в зв'язку з чим відобразити в обліку дебіторську заборгованість та забезпечити відшкодування коштів в сумі 302 123,46 грн., шляхом повернення до державного бюджету, або забезпечити виконання на вказану суму відповідного обсягу робіт, передбаченого проектно-кошторисною документацією. У разі неможливості відшкодування коштів, стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст.130-136 КЗпПУ.

Не погодившись із зазначеними пунктами вимоги, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що в даному випадку зміст вимоги вказує на те, що в них відповідач зобов'язує позивача відобразити дебіторську заборгованість за невиконані роботи та вчинити певні дії. Проте укладені угоди ніким не оспорено, актами приймання виконаних робіт (наданих послуг) підтверджуються суми фактично виконаних робіт (наданих послуг). З огляду на це, суди дійшли висновку, що вимога органу державного фінансового контролю про усунення виявлених ревізією недоліків (порушень) відносно подій (фактів), що відбулися, вчинена відповідачем не у спосіб, передбачений Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», а також не відповідає меті наданого Законом повноваження.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає передчасними такі висновки судів з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення), Інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Інспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Інспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, такі збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи, оскільки обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, органом державного фінансового контролю пред'явлено вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії. При цьому пункти 2, 3 вимоги вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про можливість скасування пунктів 2, 3 оскаржуваної вимоги Держфінінспекції про відшкодування Рівненським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» збитків є помилковим.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 13 травня 2014 року №21-89а14, від 28 жовтня 2014 року №21-462а14, від 20 січня 2015 року №21-603а14, від 10 лютого 2015 року № 21-632а14, від 09 червня 2015 року № 21-174а15.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Рівненській області задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

В задоволенні позову Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до Державної фінансової інспекції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: