Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2015 р. м. Київ К/800/10638/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013

у справі № 2а/1570/4715/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Березівкаагрошляхбуд" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання дій протиправними.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням зменшення позовних вимог згідно із заявою Товариства від 07.06.2012) подано про визнання протиправними дій Інспекції щодо включення до акта перевірки від 19.05.2011 № 507/23-00/03579041 висновків відносно визнання нікчемними договору поставки від 06.12.2010, укладеного позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Інтермаркет ЛТД», та договору поставки від 08.12.2010 між Товариством та товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Інвесттрейд ЛТД».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013, позов задоволено.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що акт перевірки не відповідає ознакам акта індивідуальної дії у розумінні частини другої статті 17 КАС, а тому не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року.

За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 19.05.2011 № 507/23-00/03579041, в якому викладено висновок про нікчемність правочинів купівлі-продажу товарів (послуг), укладених позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Інтермаркет ЛТД» та з товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Інвесттрейд ЛТД».

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, попередні судові інстанції послалися на відсутність у податкового органу компетенції визнавати фіктивними вчинені платником правочини.

Однак з таким висновком судів погодитися не можна. Адже на час виникнення спірних правовідносин правочини, які порушували публічний порядок, вважалися нікчемними незалежно від визнання їх такими судом (частини друга статті 215, частина друга статті 228 Цивільного кодексу України). При встановленні під час податкової перевірки факту заниження бази оподаткування внаслідок неправильної юридичної кваліфікації платником здійснених правочинів та оцінки їх податкових наслідків, податковий орган вправі, самостійно здійснивши зміну юридичної кваліфікації правочину, статусу та характеру діяльності платника, донарахувати йому занижену суму податку. Обґрунтованість здійсненої податковою інспекцією перекваліфікації перевіряється судом у рамках вирішення податкового спору.

Також при вирішенні даного спору суди залишили поза увагою те, що в силу статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями частини другої статті 17 КАС, в силу вимог якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1).

Правовий акт індивідуальної дії є актом органів державної влади та посадових осіб, що встановлює, змінює або припиняє права та обов'язки певної особи (певного кола осіб), а також створює правила поведінки, передбачені для разового застосування. За своєю юридичною природою правовий акт індивідуальної дії є актом застосування правової норми до конкретних фактичних обставин, що тягнуть виникнення, зміну або припинення правовідносин між персонально визначеними особами, на яких поширюється дія такого акта.

У той же час акт перевірки не відповідає наведеним критеріям. Такий акт, виходячи зі змісту положень стаття 86 Податкового кодексу України, призначений для оформлення результаті податкової перевірки та є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думку з приводу відповідності поведінки платника у сфері податкових правовідносин вимогам чинного законодавства. Акт перевірки має констатуючий, а не владно-зобов'язуючий характер, позаяк не містить обов'язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для платника.

А відтак ані акт перевірки, ані його окремі висновки не можуть виступати предметом оскарження в адміністративному суді; правовий аналіз таких висновків може бути здійснений лише у рамках перевірки судом законності податкового повідомлення, прийнятого на підставі такого акта.

Наведене виключає можливість задоволення даного позову та, відповідно, законність оскаржуваних судових рішень.

За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові Товариства.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 у справі № 2а/1570/4715/2011 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько