Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2015 р. м. Київ К/800/25632/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Міністерства інфраструктури України про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання бездіяльності щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 247390,88 грн. протиправною та стягнення з Міністерства оборони України даної заборгованості.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2013 року.

Міністерства оборони України не погодилося з постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2013 року та ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року і звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, на підставі наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

30.07.2008 між Міністерством оборони України та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, підполковником, заступником керівника польотів районного диспетчерського центру регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух» державного підприємства обслуговування повітряного руху України, був укладений контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 5 років.

Відповідно до умов контракту Міністерство оборони України зобов'язалось відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби громадянину України ОСОБА_4, зокрема додержання його права на отримання пільг, гарантій і компенсацій, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами України.

Наказом Міністра оборони України від 24.07.2013 №254 підполковника ОСОБА_4, заступника директора регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух» державного підприємства обслуговування повітряного руху України, звільнено у відставку за пунктом "б" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я).

Наказом генерального директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 25.09.2013 №512/о року підполковника ОСОБА_4 звільнено з займаної посади 25 вересня 2013 року.

Вислуга років ОСОБА_4 у збройних силах становить 23 роки 05 місяців.

Згідно довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 25.09.2013 №101-978 загальна сума грошового забезпечення ОСОБА_4 становить 21512,25 грн.

Сума одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_4становить (23 років х (21512,25 : 2)) 247390,88 грн.

Після звільнення, 02.10.2013 позивач звертався до Міністерства оборони України з заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги при звільнені, однак відповіді не отримав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог оскільки обов'язок щодо виплати одноразової грошової допомоги покладено саме на Міністерство оборони України.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком судів, виходячи з наступного.

Право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, встановлено частиною 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Вказана норма кореспондується з частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка є тотожною змісту частини 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За умовами абзацу 4 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та частини 4 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата військовослужбовцям цієї одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Разом з тим, частиною 5 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 встановлено, що військовослужбовцям, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим зі служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» від 19 липня 1999 року № 1281 грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ, організацій» від 7 лютого 2001 року № 104.

При цьому передбачено, що фінансування витрат на утримання підрозділів системи здійснюється за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ, організацій» від 7 лютого 2001 року № 104 виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Таким чином, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Підприємства, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів Підприємства.

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що Міністерство оборони України не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Підприємства, та не несе відповідних зобов'язань зі здійснення таких видатків.

Таким чином, позивач заявляючи позов до Міністерства оборони України визначив неналежного відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судами зроблено помилковий висновок про наявність підстав для задоволення позову, оскільки заявлені позивачем вимоги до Міністерства оборони України про стягнення грошової допомоги при звільненні є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до Міністерства інфраструктури України, то відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 березня 2011 року №265-р «Питання управління Міністерством інфраструктури об'єктами державної власності» ДП «Украерорух» не належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, тому не може відповідати за фінансові зобов'язання не підпорядкованому йому підприємству. Отже, Міністерства інфраструктури України не є належним відповідачем у справі.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

За правилами частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Міністерства інфраструктури України про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець