Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2015 р. м. Київ К/9991/36581/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року, -

у с т а н о в и л а :

У липні 2011 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - ГУ МВС), у якому просив зобов'язати провести перереєстрацію автомобіля «Фольксваген Пасат», кузов № НОМЕР_1, 2001 року виготовлення, отриманого в якості гуманітарної допомоги його померлим батьком ОСОБА_5, без сплати податків та зборів, які діяли на день митного оформлення цього транспортного засобу.

В обґрунтування позову зазначав, що відповідач відмовив йому у проведенні спірної перереєстрації всупереч пункту 37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року № 999 (далі - Порядок 1997 року), власне на підставі якої його батько й отримував зазначений транспортний засіб в якості гуманітарної допомоги. Стверджував, що згідно вимог даного Порядку передбачено, що після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення. Тому посилаючись на вимоги зазначеного Порядку, статті 55 Конституції України просив про задоволення позову.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року, позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що правовідносини сторін фактично виникли 11 липня 2006 року, тобто в момент оформлення дарчої громадянином Німеччини ОСОБА_6 вказаного транспортного засобу як гуманітарної допомоги на ім'я його батька ОСОБА_5, спадкоємцем якого є позивач. Також суди виходили з судових рішень, а саме постанови Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року, якими зобов'язано органи управління праці надати дозвіл на перереєстрацію вказаного автомобіля на ім'я ОСОБА_4 Тому, суди дійшли висновку, що права позивача на зазначений транспортний засіб і відповідно на здійснення його перереєстрації без сплати відповідних податків та зборів, які діяли на день здійснення митного оформлення автомобіля, підлягають захисту у розумінні вимог Порядку 1997 року. Окрім цього, суди дійшли висновку, що згідно із частиною третьою статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) набуте інвалідом право на автомобіль не могло бути змінено затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 Порядком (далі - Порядок 2006 року).

Проте, до такого висновку суди дійшли без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, в порушення норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, автомобіль «Фольксваген Пасат», кузов № НОМЕР_1, 2001 року виготовлення був отриманий громадянином ОСОБА_5 з Німеччини в якості гуманітарної допомоги. Даний автомобіль переданий на підставі вищезазначеної дарчої від 11 липня 2006 року рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України № 26/ГД-10870 від 17 серпня 2006 року. При цьому фактично видано зазначений автомобіль на підставі наказу органів праці та соціального захисту від 27 вересня 2006 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер.

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_4 є сином померлого ОСОБА_5

З матеріалів справи вбачається, що суть спору сторін зводиться до оскарження позивачем дій відповідача щодо права на перереєстрацію зазначеного транспортного засобу.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, відповідно до пункту 2 якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У справі, що розглядається, такою подією (фактом) є смерть інваліда ОСОБА_5, якому на праві власності належав автомобіль «Фольксваген Пасат», кузов № НОМЕР_1, 2001 випуску, отриманий ним як гуманітарна допомога, і щодо права перереєстрації на який виступає його син ОСОБА_4

З прийняттям Законів України від 22 грудня 1995 року № 488 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та від 6 червня 1996 року № 230 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» був прийнятий Порядок 1997 року, який визначає порядок забезпечення автомобілями різних категорій інвалідів та спрямований на захист інтересів інвалідів.

Згідно з пунктом 37 Порядку 1997 року, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безоплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Частиною четвертою статті 4 ЦК визначено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Порядок 1997 року був визнаний таким, що втратив чинність, постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року.

Таким чином, питання про вилучення після смерті інваліда в його сім'ї автомобіля, отриманого інвалідом як гуманітарна допомога, має вирішуватись на підставі нормативно-правових актів, чинних на час смерті інваліда, якому автомобіль надавався як гуманітарна допомога.

У даному випадку, таким нормативно-правовим актом є саме Порядок 2006 року.

Так, згідно вимог пункту 16 Порядку № 999, в редакції 2006 року, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем постійного проживання і реєстрації інваліда.

Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який:

- має підстави для забезпечення автомобілем згідно з пунктом 3 цього Порядку;

- проживав і був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його проживання і реєстрації;

- не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.

Перереєстрація автомобіля на ім'я інваліда з числа членів сім'ї, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда проводиться підрозділом МВС на підставі письмової довідки, форма якої затверджується Мінпраці. Довідка видається інваліду, законному представнику недієздатного інваліда, дитини-інваліда головним управлінням соціального захисту, в якому інвалід перебував на обліку, а інваліду внаслідок трудового каліцтва - відповідним управлінням виконавчої дирекції.

Член сім'ї померлого інваліда, який є також інвалідом, має право повторно стати на облік, але не раніше закінчення строку експлуатації автомобіля, отриманого за життя інвалідом чи законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда.

Іншому члену сім'ї померлого інваліда, який проживає та зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним до спеціального фонду державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості одержаного автомобіля з урахуванням ступеня його зношення та суми, сплаченої за нього інвалідом.

Інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда отримує автомобіль на десятирічний строк без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Після закінчення зазначеного строку інвалід може користуватися таким автомобілем до отримання нового або повернути його головному управлінню соціального захисту чи управлінню виконавчої дирекції на умовах згідно з пунктом 14 цього Порядку.

Дана норма чітко визначає, що в пункті 16 встановлено не загальний строк експлуатації автомобіля, а саме строк експлуатації його інвалідом.

Окрім того, відповідно до статті 11-1 Закону України «Про гуманітарну допомогу», відповідно до якої після смерті інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту і користувався менше ніж 10 (десять) років, може бути переданий у власність одному із членів сім'ї інваліда за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок № 1388).

За приписами положень Порядку № 1388 на території України встановлюється єдина процедура державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів. Пунктом 8 цього ж Порядку передбачена сплата власником транспортного засобу податків і зборів.

Таким чином, враховуючи зазначені вимоги чинного законодавства слід дійти висновку, що правових підстав для задоволення позовних вимог у судів попередніх інстанції не було, оскільки відповідач відмовляючи позивачу у здійснення спірної перереєстрації діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, як того вимагає статті 19 Конституції України.

Виходячи з того, що суди правильно встановили обставини справи, але при цьому порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, їх слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року скасувати,ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

О.П. Стародуб