Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 року м. Київ К/800/46996/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.при секретарі -Гуловій О.І.за участю представника:позивача - Гайдук О.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза касаційною скаргоюЖитомирської митниці напостанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013р.у справі№ 0670/8490/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Трак Маркет"до1. Житомирської митниці, 2. Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак Маркет" звернулось з позовом, в якому, з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № 101020000/2012/000014/2 від 28.09.2012р. та стягнути на його користь з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита у розмірі 11486,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013р., позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №101020000/2012/000014/2 від 28.09.2012р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Трак Маркет" суму переплати податку на додану вартість в розмірі 9277,58 грн. та мита в розмірі 2208,96 грн., а разом 11486,54 грн.

На постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013р. надійшла касаційна скарга Житомирської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Житомирської митниці підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 березня 2012 року між ТОВ "Трак Маркет"" (Покупець) та Thos.Winnard & Sons Ltd (Продавець) був укладений контракт №09-12, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив на умовах Інкотермс-2000 запасні частини для вантажівок та автобусів на загальну суму 500000 Євро. Асортимент, кількість та ціна кожної поставки вказується в рахунках до даного контракту. 02 червня 2012 року до вказаного контракту було укладено додаткову угоду №3, якою було змінено предмет контракту №09-12 від 01.03.2012 року на запасні частини для вантажівок, автобусів, причепів та півпричепів.

25 вересня 2012 року ТОВ "Трак Маркет" була подана до Житомирської митниці ВМД №101020000/2012/002294 на митне оформлення товару придбаного за контрактом №09-12 від 01.03.2012 року. До декларації були додані наступні документи: вантажно - митну декларацію, облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, повідомлення про намір ввезення, накладну СМR, рахунок-фактуру (інвойс), контракт, пакувальний лист, некласифікований внутрішній договір, сертифікат відповідності, відомості про дотримання вимог законодавства щодо здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару, довідку по транспортних витратах, копію вантажно-митної декларації іноземної країни.

28.09.2012 року Житомирською митницею винесено рішення № 101020000/2012/000014/2 про коригування митної вартості товарів, в якій митний орган самостійно визначив митну вартість товару за 2 "б" методом. Житомирською митницею зазначено, що вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору: документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Декларантом подано на письмову вимогу митного органу, відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, висновок про вартість товару підготовлений ПП "Земля поліського краю". Проте, цей висновок не взятий до уваги у зв'язку з тим, що не містить аналізу ринку та складових вартості. Митна вартість товару визначена за методом 2 "б" на підставі наявних у митного органу числових значень митної вартості подібних ВМД №125130000/2012/22070 від 24.09.2012р., ВМД №807100000/2012/439041 від 17.09.2012р.

В свою чергу різниця між сумою митних платежів була внесена позивачем в якості грошової застави з метою випущення товарів у вільний обіг. При цьому було подано нову ВМД №101020000/2012/002342 від 28.09.2012 року, яка була заповнена з зазначенням митної вартості, яку визначив відповідач. Вищевказані товари за ВМД №101020000/2012/002342 від 28.09.2012 року оформлено у митному відношенні та випущено у вільний обіг на митній території України.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судами встановлено, що підставою прийняття оскаржуваних рішень слугував висновок митного органу про недостатність поданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

В той же час, в спірному рішенні відповідача про коригування митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (2б) не зазначено в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за попереднім методом (2а), а саме за ціною договору щодо ідентичних товарів. Також рішення митного органу не містить жодного обґрунтування неможливості застосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Крім того, відмовляючи в митному оформленні товару за ціною договору, митний орган послався на те, що документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Декларантом подано на письмову вимогу митного органу, відповідно до ч.3 ст.53 МК України, висновок про вартість товару підготовлений ПП "Земля поліського краю". Проте, цей висновок не взятий до уваги у зв'язку з тим, що не містить аналізу ринку та складових вартості.

При цьому розбіжностями в документах, зазначених у ч. 2 ст. 53 МК України були розбіжності у ВМД №101020000/2012/002294 та митною декларацією іноземної країни в частині вагових показників окремо по товарах, а відсутність всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості полягала в тому, що предметом контракту є запасні частини для вантажівок та автобусів, а поставлялися запасні частини автомобільних причепів та напівпричепів.

Однак, 02.06.2012 року між ТОВ "Трак Маркет"" (Покупець) та Thos.Winnard & Sons Ltd (Продавець) було укладено додаткову угоду №3 до контракту №09-12 від 01.03.2012 року, якою було змінено предмет контракту на запасні частини для вантажівок, автобусів, причепів та напівпричепів, а вагові показники окремо по товарах відповідають ваговим показникам зазначених в розрахунку - фактурі (інвойсі). Загальна вага поставлених товарів відповідає загальній вазі зазначеній в митній декларації країни експортера, відмінності містяться тільки в показниках окремо по товарах. Розбіжностей в складових митної вартості товару Житомирською митницею встановлено не було.

Крім наданих до декларації документів, додатково на вимогу відповідача було надано висновок ПП "Земля поліського краю" про вартість об'єкту оцінки для цілей підтвердження митної вартості, який на думку суду при відсутності розбіжностей в складових митної вартості товару та в сукупності з іншими документами може вважатися доказом підтвердження митної вартості товарів за ціною договору. Однак відповідачем зазначений висновок не був прийнятий до уваги.

Крім того, при коригуванні митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів Житомирською митницею не було взято до уваги розмитнений позивачем 09 серпня 2012 року подібний товар за ВМД №101020000/2012/001796.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про неправомірність дій Житомирської митниці щодо застосування другого (2а) методу визначення митної вартості товару.

Разом з тим, щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в позовних вимогах.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Житомирської митниці задовольнити частково.

Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013р. в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Трак Маркет" суму переплати податку на додану вартість в розмірі 9277,58 грн. та мита в розмірі 2208,96 грн., а разом 11486,54 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення на користь ТОВ "Трак Маркет" з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита у розмірі 11486,54 грн.

В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2013р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: