Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2014 року м. Київ К/9991/2543/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010

у справі № 6/94/09/5016

за позовом Приватного підприємства «Ексім Трейд»

до 1. Державної податкової адміністрації у Миколаївській області,

2. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва

про визнання дій неправомірними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2009 позов задоволено повністю. Визнано неправомірними дії ДПА у Миколаївській області щодо здійснення 10.10.2008 перевірки ПП «Ексім Трейд». Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.10.2008 № 0003532303.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010 постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.10.2008 № 0003522303. У задоволенні решти позову відмовлено.

ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та відмовити в задоволенні позову. Не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову, вважаючи, що суд порушив норми матеріального права: ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95, п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для застосування до позивача за рішенням відповідача від 28.10.2008 № 0003522303 штрафних санкцій в сумі 5121984,25 грн. відповідно до вимог ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 слугували висновки перевірки з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, викладені в акті від 10.10.2008 № 0265/14/00/23/30738020, про порушення позивачем вимог п.2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320.

За висновками відповідача порушення полягало в тому, що позивач неоприбуткував готівкових коштів в сумі 1024396,85 грн. в книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків від 07.08.2008 № 1508, від 09.10.2008 № 1545. Так, позивач не здійснив записів у відповідних розділах книги обліку розрахункових операцій, про що перевіряючими здійснена відповідна відмітка на сторінках 61-72.

Скасовуючи оспорюване рішення відповідача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем фактично було зафіксовано інше порушення - невикористання книги обліку розрахункових операцій, за яке передбачена інша відповідальність, ніж встановлена ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95. При цьому суд також вказав, що ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 передбачає відповідальність за неоприбуткування готівки в касах, тобто в касовій книзі, а не в книзі обліку розрахункових операцій. Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про визнання дій відповідача щодо проведення перевірки позивача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що перевірка проведена відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суд касаційної інстанції не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції щодо протиправності рішення відповідача про застосування до позивача штрафних санкцій, зокрема щодо відсутності з боку позивача порушення, за яке передбачена відповідальність ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95, оскільки такі висновки зроблені в результаті неправильного застосування норм законодавства, що врегульовують спірні відносини. При цьому виходить з такого.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі Положення № 637).

Відповідно до п. 1.2 глави 1 Положення № 637 оприбуткування готівки визначено як проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.6 глави 2 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до п. 7.5 розділу 7 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 106/5297, визначено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.

Виходячи з того, що законодавством під «оприбуткуванням готівки» в касі підприємства у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО розуміється своєчасне (у день одержання готівкових коштів) здійснення обліку таких коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, то не здійснення відповідних записів у книзі обліку розрахункових операцій згідно із Z-звітом у день одержання готівкових коштів у порядку, встановленому законодавством, не може вважатися «оприбуткуванням готівки в касі».

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки в касі є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. При цьому невідображення готівки в книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки.

Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, який неодноразово висловився з цього питання, зокрема в постановах від 02.04.2013 у справі № 21-76а13 позовом ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до ДПІ у м. Ялті Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення, від 02.04.2013 у справі № 21-439а13 позовом ПП «Регіон-Юг» до ДПІ у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення, від 12.11.2013 у справі № 21-370а13 за позовом ТОВ «Ресурс-Сервіс» до ДПА в Київській області, Васильківської ОДПІ Київської області (про визнання дій неправомірними та скасування рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зважаючи на те, що позивачем не було оприбутковано готівкових коштів в сумі 1024396,85 грн. в порядку, передбаченому п. 2.6. глави 2 Положення № 637, а саме: не здійснено обліку зазначених готівкових коштів (у день їх одержання) у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО шляхом своєчасного внесення відповідних записів, застосування до позивача передбачених ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 штрафних (фінансових) санкцій у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми є обґрунтованим.

Враховуючи те, що постанова суду апеляційної інстанції є помилковою тільки в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про застосування до позивача штрафних санкцій, суд касаційної інстанції вважає за правильне змінити її, повністю відмовивши в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2010 змінити, виклавши її резолютивну частину в такій редакції:

«Апеляційні скарги Державної податкової адміністрації у Миколаївській області та Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва задовольнити.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2009 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити повністю.».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун