Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2014 р. м. Київ К/800/52396/13

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Олексієнка М.М.,

суддів: Весельської Т.Ф.,

Винокурова К.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (далі - прокурор) в інтересах ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Міністерства інфраструктури України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року прокурор в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив:

поновити строк звернення до адміністративного суду;

визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та Міністерства інфраструктури України щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні;

стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати зазначеної допомоги, розмір якої становить 108675 грн.

Посилався на те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, розмір якої становить 50% місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби, і таку виплату повинно здійснити Міністерство оборони України.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні. Стягнуто з відповідача в особі Міністерства оборони України заборгованість з виплати зазначеної допомоги в розмірі 108657 грн.

У касаційній скарзі представник Міністерства оборони України, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить рішення судів скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вказує на те, що позивач при проходженні служби в Збройних Силах України був відряджений до ДП «Украерорух», тому одноразову грошову допомогу йому повинно виплачувати це підприємство.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з обґрунтованості позову, оскільки виплату одноразової грошової допомоги повинно здійснити Міністерство оборони України, так як позивач фактично залишався на військовій службі.

Висновок судів не відповідає нормам матеріального права.

Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2011-ХІІ) визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Зокрема, абзацом першим пункту 2 статті 15 цього закону встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до положень частини дев'ятої статті 6 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час вчинення спірних відносин), абзаців четвертого, п'ятого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, установ, організацій, а також Державного підприємства обслуговування повітряного руху України для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями в цих державних органах, установах, організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.

Виплата військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Із наведених норм випливає, що обов'язок з виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби законодавець покладає як на Міноборони, інші утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, так і на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади залежно від того, були відряджені зазначені військовослужбовці для подальшого проходження служби в органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади чи ні.

У разі коли військовослужбовці звільняються безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах, куди вони були відряджені для подальшого проходження служби із залишенням на військовій службі, обов'язок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби покладається законодавцем на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади відповідно, до яких були відряджені зазначені військовослужбовці та у яких вони працювали.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 3 червня 2014 року (Справа №21-158а14), яка згідно зі статтею 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Окрім того, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у вказаній постанові зазначила таке.Пунктом 1 статті 15 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2262-ХІІ) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною п'ятою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Пунктом 14 Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - постанова № 393) встановлено, що військовослужбовцям, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим зі служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 1999 року № 1281 «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - постанова № 1281) грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ, організацій» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - постанова № 104).

При цьому передбачено, що фінансування витрат на утримання підрозділів системи здійснюється за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до пункту 1 постанови № 104 виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Згідно зі статтею 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення, зокрема, входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року № 333, видатки на її виплату здійснюються за кодом «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Таким чином, оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Підприємства, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів Підприємства.

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що Міністерство оборони не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Підприємства, та не несе відповідних зобов'язань зі здійснення таких видатків.

Як установлено судами попередніх інстанцій, наказом Міністра оборони України від 27 квітня 2007 року №447 старшого офіцера 25 гвардійської авіаційної бригади транспортної авіації Повітряних сил Збройних Сил України майора ОСОБА_2 увільнено від займаної посади та відряджено із залишенням на військовій службі до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - ДП Украаерорух»), де він продовжував працювати до часу звільнення (наказ про звільнення від 13 березня 2012 року №202) .

При звільненні зі служби, Міністерство оборони України відмовило йому у виплаті одноразової допомоги з тих підстав, що він був відряжений до ДП «Украерорух», тому саме за рахунок коштів цього підприємства повинна бути виплачена вказана допомога.

За таких обставин у справі, що розглядається, суди при вирішенні спору неправильно застосували норми матеріального права.

На стадії касаційного розгляду, суд позбавлений права залучення до справи належного відповідача.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Приймаючи до уваги, що рішенням суду касаційної інстанції від 13 лютого 2013 року відмовлено позивачу в задоволенні позову до ДП «Украерорух» про стягнення одноразової грошової допомоги, тому він не позбавлений правом, передбаченим статтею 236 КАС України, на звернення про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2013 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Міністерства інфраструктури України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Олексієнко

Т.Ф. Весельська

К.С. Винокуров