Історія справи

Постанова ВАСУ від 23.06.2015 року у справі №826/1585/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 року м. Київ К/800/54326/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.при секретарі -Гуловій О.І.за участю представників:позивача - Погорільцев Р.В. відповідача - Піддубняк А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза касаційною скаргоюПівденної митницінапостанову Окружного адміністративного суду міста Києва 29.03.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 16.10.2013р.у справі№ 826/1585/13-аза позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС»до1. Державної митної служби України 2. Південної митниці Державної митної служби України 3. Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області провизнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» звернулось з позовами, в яких, після їх об'єднання, просило:

- визнати протиправними дії Південної митниці щодо відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, поданих ТОВ «ФАСТІМПЕКС» для підтвердження митної вартості згідно листів від 26.11.2012 р. №26/12-1-12, 26/12-1-12/1 та від 28.11.2012 р. №28/11-12;

- скасувати рішення про коригування митної вартості від 05.09.2012 р. №50006000/2012/611469/2 та від 10.09.2012 р. № 50060001/2012/611472/2, 500060001/2012/611471/1;

- скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05.09.2012 р. № 500060001/2012/00206 та від 10.09.2012 р. № 500060001/2012/00216, № 500060001/2012/00215;

- стягнути на користь ТОВ «ФАСТІМПЕКС» надміру сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 78 095, 50 грн. та ввізного мита у розмірі 18 594, 18 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області;

- визнати протиправними дії Державної митної служби України щодо відмови у задоволенні скарг від 18.12.2012 р. №18/12-12-01, №18/12-12-02, №18/12-12-03.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 29.03.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 16.10.2013р., позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Південної митниці щодо відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, поданих ТОВ «ФАСТІМПЕКС» для підтвердження митної вартості згідно листів від 26.11.2012 р. №26/12-1-12, 26/12-1-12/1 та від 28.11.2012 р. № 28/11-12. Визнано протиправними дії Державної митної служби України щодо відмови у задоволенні скарги від 18.12.2012 р. №18/12-12-01, №18/12-12-02, №18/12-12-03. Визнано протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості від 05.09.2012 р. №50006000/2012/611469/2 та від 10.09.2012 р. № 50060001/2012/611472/2, 500060001/2012/611471/1. Стягнуто на користь ТОВ «ФАСТІМПЕКС» надміру сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 78 095,50 грн. та ввізного мита у розмірі 18 594,18 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

На постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 29.03.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 16.10.2013р. надійшла касаційна скарга Південної митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Південної митниці підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.03.12 між Shanghai Renzhao Standart Co (КНР) (Продавець) та ТОВ «ФАСТІМПЕКС» було укладено зовнішньоекономічний контракт № R/F/0312 на поставку засобів кріплення. На виконання вказаного контракту продавцем було здійснено позивачу поставку засобів кріплення, у зв'язку з чим ТОВ «ФАСТІМПЕКС» звернулося до Південної митниці для оформлення вантажу за наступними вантажно-митними деклараціями: від 05.09.12 №500060001/2012/011100, від 10.09.2012 р. №500060001/2012/011674.

Митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості за основним методом визначення митної вартості, а саме - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, перелік яких, зазначений в гр. 44 ВМД.

Південною митницею у зв'язку із сумнівами щодо митної вартості товару, було запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товару; - вантажно-митну декларацію країни відправника.

Декларант був ознайомлений із переліком додаткових документів, які необхідно надати митному органу, що підтверджується розпискою та вчиненим ним записом «на даний момент додаткові документи надати неможливо».

На підставі поданих документів, митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості від 05.09.2012 р. № 500060001/2012/611469/2 та від 10.09.2012 р. № 500060001/2012/611471/1.

Південною митницею винесено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 05.09.2012р. № 500060001/2012/00206, від 10.09.2012р. № 500060001/2012/00215. Картками відмови зазначено, що митне оформлення може бути здійснено за умови подання нової ВМД з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, керуючись пп. 2 ч. 3 ст. 55 МК України, позивач звернувся до Південної митниці із заявами від 06.09.2012 р. № 06/09-12-1 та від 11.09.2012 р. № 11/09-12-1 про випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій. Способом забезпечення сплати митних платежів ТОВ «ФАСТІМПЕКС» було обрано фінансові гарантії (пп. 1 ч. 1 ст. 306 МК України).

Відповідно до пп. 4 п. 4 ст. 54 МК України митним органом, у відповідь на заяви ТОВ «ФАСТІМПЕКС» від 06.09.2012 р. № 06/09-12-1 та від 11.09.2012 р. № 11/09-12-1, надав згоду на випуск товарів у вільний обіг листами від 10.09.2012 р. № 8/42-02/19176 та від 12.09.2012 р. № 8/42-02/19342. за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю визначеною митним органом.

26 листопада 2012 року у відповідності до ч. 8 ст. 55 МК України, для підтвердження митної вартості, заявленої згідно ВМД від 05.09.2012 р. № 500060001/2012/011100 (від 10.09.2012 р. № 50006000/2012/011699), листом № 26/12-1-12 Південній митниці було надано пакет документів (вхідний від 26.11.2012 р. №32393/11-33), а саме: виписку з бухгалтерської документації; копію вантажної митної декларації країни відправлення із перекладом № 223120120812295518; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (висновок експерта від 21 листопада 2012 р. № 51-13/11-2012 та від 23 листопада 2012 р. № 47/11-2012).

26 листопада 2012 року у відповідності до ч. 8 ст. 55 МК України, для підтвердження митної вартості, заявленої згідно ВМД від 10.09.2012 р. № 500060001/2012/011674 (від 12.09.2012 р. № 50006000/2012/012013) листом № 26/12-1-12/1 Південній митниці було надано витребувані документи (вхідний від 26 листопада 2012 р. № 32394/11-33), а саме: копію вантажної митної декларації країни відправлення із перекладом № 223120120812295517.

Неотримавши відповіді про результати розгляду документів, наданих з листами від 26.11.2012 р. № 26/12-1-12 та № 26/12-1-12/1, керуючись ст. 24-27 Митного кодексу України, позивачем було оскаржено рішення, дії та бездіяльність Південної митниці до органу вищого рівня - Державної митної служби України (скарги від 18.12.2012 р. № 18/12-12-01 та № 18/12-12-01). Листами від 12.12.2012 р. № 8/42-4.2/24464 та № 8/42-4.2/24463 (направлено поштою та отримано позивачем 03.01.2013 р.) Південною митницею повідомлено про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості товарів від 05.09.2012 р. № 500060001/2012/611469/2 та від 10.09.2012 р. № 500060001/2012/611471/1.

Листом від 14.01.2013 р. №15/1-15.2-2/82 Державною митною службою України в задоволенні обох скарг позивача було відмовлено.

Окрім цього, 22.03.2012 р. між Haiyan Hengye Fastener Co., ltd (КНР) (Продавець) та ТОВ «ФАСТІМПЕКС» було укладено зовнішньоекономічний контракт №HH/F/0212 на поставку засобів кріплення. На виконання вказаного контракту продавцем було здійснено позивачу поставку засобів кріплення, у зв'язку з чим ТОВ «ФАСТІМПЕКС» звернулося до Південної митниці для оформлення вантажу за вантажно-митною декларацією від 10.09.2012 р. № 500060001/2012/011681.

Митна вартість була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості за основним методом визначення митної вартості, а саме - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, перелік яких, зазначений в гр. 44 ВМД.

Південною митницею у зв'язку із сумнівами щодо митної вартості товару, було запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товару; - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант був ознайомлений із переліком додаткових документів, які необхідно надати митному органу, що підтверджується розпискою та вчиненим ним записом «на даний момент додаткові документи надати неможливо».

На підставі поданих документів, митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості від 10.09.2012р. № 500060001/2012/611472/2.

Південною митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 10.09.2012 р. № 500060001/2012/00216. Карткою відмови зазначено, що митне оформлення може бути здійснено за умови подання нової ВМД з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, керуючись пп. 2 ч. 3 ст. 55 МК України, позивач звернувся до Південної митниці із заявою від 11.09.2012 р. № 11/09-12 про випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій.

Способом забезпечення сплати митних платежів ТОВ «ФАСТІМПЕКС» було обрано фінансові гарантії (пп. 1 ч. 1 ст. 306 МК України).

Відповідно до пп. 4 п. 4 ст. 54 МК України митний орган, у відповідь на заяву ТОВ «ФАСТІМПЕКС» від 11.09.2012 р. № 11/09-12, надав згоду на випуск товарів у вільний обіг листом від 12.09.2012 р. № 8/42-02/19343 за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю визначеною митним органом.

29.11.2012 р. у відповідності до ч. 8 ст. 55 МК України, для підтвердження митної вартості, заявленої згідно ВМД від 10.09.2012 р. № 500060001/2012/011681 (від 12.09.2012 р. № 50006000/2012/012019), листом № 28/11-12 (вхідний від 28 листопада 2012 р. №32796/11-33) Південній митниці було надано пакет документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника товару від 20.07.2012р.; розрахунок ціни (калькуляція) від 20.07.2012р.; висновки експерта від 27.11.2012р. № 51-20/11-2012; рахунок про сплату комісійних, посередницьких послуг від 29.08.2012 р. № ЧБ0188.

Неотримавши відповідь про результати розгляду документів, наданих з листом від 28.11.2012 р. № 28/11-12, керуючись ст. 24-27 Митного кодексу України, позивачем було оскаржено рішення, дії та бездіяльність Південної митниці до органу вищого рівня - Державної митної служби України (скарга від 18.12.2012 № 18/12-12-03).

Листом від 12.12.2012 р. № 8/42-4.2/24460 (направлено поштою та отримано позивачем 03.01.13) Південною митницею повідомлено про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості товарів від 10.09.2012р. № 500060001/2012/611472/2.

Не погодившись з вищевказаними рішеннями позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Задовольняючи позов в частині скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що будь-яких фактичних доказів щодо наявності у митного органу сумнівів щодо застосування основного методу (за ціною договору) визначення митної вартості товару позивача, представником відповідача до суду не надано, у зв'язку з чим у митниці не було правових підстав для коригування митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган послався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів, при цьому відповідачем був застосований метод 2-ґ визначення митної вартості товару.

Однак, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 ст. 55 МК України).

Відповідно до ч. 8 вказаної статті МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Згідно з ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом (ч. 10 ст. 55 МК України).

Відповідно до ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Судами встановлено, що рішеннями про визначення митної вартості товарів від 05 вересня 2012 року № 500060001/2012/00206 та від 10 вересня 2012 року № 500060001/2012/00215, № 500060001/2012/00216 митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу. Також судами вірно встановлено, що позивач свій обов'язок щодо подачі відповідачу 2 протягом 80 днів з дня випуску товарів у вільний обіг документів для підтвердження заявленої митної вартості, виконав.

Зокрема, за рішеннями про визначення митної вартості товарів від 05 вересня 2012 року № 500060001/2012/00206 та від 10.09.2012 р. № 500060001/2012/011674 додаткові документи подано листами від 26.11.2012 № 26/11-12, 26/11-12/1, по рішенню від 10.09.2012 р. № 500060001/2012/011681 - листами від 28.11.2012 р. № 28/11-12 та від 03.12.2012 р. № 03/12-12.

Митний орган залишаючи без розгляду документи, подані позивачем листом № 03/12-12 від 03.12.2012 р. посилався на пропущення 80-денного строку їх подачі, оскільки такий строк закінчувався у вихідні дні, а документи були подані в перший робочий день.

Водночас оскільки порядок обчислення строків за ст. 55 МК України не визначено, відповідно до ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України слід застосувати аналогію закону. Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Отже, подання позивачем документів в перший робочий день після завершення строку, який припадає на вихідний день, що передує йому, свідчить про дотримання останнім строку, передбаченого ч. 8 ст. 55 МК України.

Як зазначалося раніше, додаткові документи, подані декларантом позивача, упродовж 5 робочих днів відповідачем 2 розглянуті не були, обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості прийнято не було.

Отже, відповідно до ч. 10 ст. 55 МК України митна вартість товарів вважається визначеною декларантом правильно, а тому митний орган зобов'язаний був скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості, а фінансова гарантія повинна бути повернута позивачу.

У зв'язку із викладеним, дії Південної митниці щодо відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, поданих ТОВ «ФАСТІМПЕКС» для підтвердження митної вартості згідно листа від 26.11.2012 р. №26/12-1-12, 26/12-1-12/1 та від 28.11.2012 р. №28/11-12 є протиправними, а рішення про коригування митної вартості від 05.09.2012 р. №50006000/2012/611469/2 та від 10.09.2012 р. № 50060001/2012/611472/2, 500060001/2012/611471/1 підлягають скасуванню.

Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Таким чином, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідачем не доведено наявності обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару та необхідності надання декларантом додаткових документів, а також необґрунтована неможливість застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

Разом з тим, щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014року (справа № 21-29а14), від 12 листопада 2014 року та від 25 листопада 2014 року (справа № 21-207а14).

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог щодо стягнення надмірно сплачених митних платежів, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в позовних вимогах.

Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Південної митниці задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 29.03.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 16.10.2013р. в частині стягнення на користь ТОВ «ФАСТІМПЕКС» надміру сплачених сум податку на додану вартість у розмірі 78 095,50 грн. та ввізного мита у розмірі 18 594,18 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТІМПЕКС» надміру сплачених сум податку на додану вартість у розмірі 78 095,50 грн. та ввізного мита у розмірі 18 594,18 грн.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 29.03.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 16.10.2013р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: