Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2015 р. м. Київ К/800/4703/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А1356, Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Військової частини А1356 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Військової частини А1356, Міністерства оборони України, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не проведення розрахунку за неотримане ним речове майно при звільненні із Збройних Сил України, зобов'язати Міністерство оборони України перерахувати цільовим призначенням на ім'я позивача на відповідний розрахунковий рахунок Військової частини А1356 грошові кошти в розмірі 3874,82 грн. як розрахунок при звільненні за неотримане речове майно під час проходження військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що йому при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу Військової частини А1356 відповідачем не виплачено грошову компенсацію замість неотриманого речового майна, чим порушено статтю 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 (далі - Положення).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини А1356 на користь ОСОБА_4 компенсацію за неотримане речове майно за період з 22 травня 2008 року по 19 грудня 2011 року в розмірі 979,25 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Військова частина А1356, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом командувача Повітряних сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 28 жовтня 2011 року № 752 ОСОБА_4 звільнено зі Збройних Сил України у запас за пунктом "а" частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту). Наказом командира Військової частини А-1356 № 287 від 19 грудня 2011 року позивача виключено зі списків військової частини.

Відповідно до довідки Військової частини А-1356 № 59 від 03 лютого 2012 року, розмір грошової компенсації за неотримане ОСОБА_4 речове майно становить 3847,82 грн. (до 11 березня 2000 року - 0 грн., після 11 березня 2000 року - 3847,82 грн.).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач мав право на отримання грошової компенсації замість речового майна у відповідності до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період, починаючи з дати набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, натомість відповідачем неправомірно відмовлено у проведенні зазначених виплат.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Згідно з пунктом 27 Положення військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно, виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Статтею 2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», що набрав чинності 11 березня 2000 року, призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ в частині одержання військовослужбовцями речового майна або за їх бажанням грошової компенсації замість нього.

З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України», якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Закон не передбачав отримання грошової компенсації за неотримане речове забезпечення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03 листопада 2006 року N 328-V (набрав чинності з 1 січня 2007 року) статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено у новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Цей Закон згідно Прикінцевих положень набрав чинності з 01 січня 2007 року. Проте, дія пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинена на 2007 рік Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», а Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» взагалі виключена.

Лише після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 положення пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відновили свою редакцію, але з урахуванням частини 2 статті 152 Конституції України, тільки з моменту ухвалення цього Рішення.

При цьому положення частини 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на момент звернення ОСОБА_4 за отриманням грошової компенсації замість речового майна Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постановах від 19 березня 2013 року у справі №21-38а13 та від 27 травня 2014 року у справі №21-132а14.

Враховуючи наведене, суди помилково вважали, що позовні вимоги в частині стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно підлягають задоволенню.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Військової частини А1356 задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Військової частини А1356, Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.І. Мойсюк

В.В. Тракало