ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року м. Київ К/800/28073/16

К/800/26983/16

К/800/28846/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Калашнікової О.В.,

Суддів: Єрьоміна А.В.

Кравцова О.В.

секретар судового засідання -Бугаєнко Н.

за участю

представника позивача - Присяжнюк Д.В.

представника відповідача - Гера Г.Г.

представника третьої особи - Нікульнікова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка", Новолатівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області та Громадської організації "Міжрегіональне бюро екологічного захисту", Державної служби геології та надр України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі №804/4335/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" до Державної служби геології та надр України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

ПрАТ «Євраз Суха Балка» звернулося в суд з позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо нездійснення розгляду та неприйняття рішення з приводу заяви Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» від 29.01.2016р. №233/1 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.08.1996р. №592 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти «Ювілейна» Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка»;

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо нездійснення розгляду та неприйняття рішення з приводу заяви Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» від 29.01.2016р. №238/2 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 06.08.1996р. №599 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти зе Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка»;

- зобов'язати Державну службу геології та надр України продовжити Приватному акціонерному товариству «Євраз Суха Балка» строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.08.1996р. №592 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти «Ювілейна» Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» на 20 (двадцять) років, з 06 серпня 2016 року по 06 серпня 2036 року, та видати Приватному акціонерному товариству «Євраз Суха Балка» спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування залізних руд родовища поля шахти «Ювілейна» Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» строком дії на 20 (двадцять) років, з 06 серпня 2016 року по 06 серпня 2036 року, на підставі поданих заяви та матеріалів;

- зобов'язати Державну службу геології та надр України продовжити Приватному акціонерному товариству «Євраз Суха Балка» строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 06.08.1996р. №599 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти Фрунзе Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» на 20 (двадцять) років, з 07 серпня 2016 року по 07 серпня 2036 року, та видати Приватному акціонерному товариству «Євраз Суха Балка» спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування залізних руд родовища поля шахти Фрунзе Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» строком дії на 20 (двадцять) років, з 07 серпня 2016 року по 07 серпня 2036 року, на підставі поданих заяви та матеріалів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення приписів Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011р. №615, не розглянув у встановлений чинним законодавством строк заяви Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» від 29.01.2016р. №233/1 та від 29.01.2016р. №238/2 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами, не прийняв жодного рішення за цими заявами станом на липень 2016 року, хоча мав їх розглянути до 01.04.2016р., чим допустив протиправну бездіяльність з цього приводу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо нездійснення розгляду та неприйняття рішення з приводу заяви Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» від 29.01.2016р. №233/1 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.08.1996р. №592 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти «Ювілейна» Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка».

Визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо нездійснення розгляду та неприйняття рішення з приводу заяви Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» від 29.01.2016р. №238/2 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 06.08.1996р. №599 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти Фрунзе Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка».

Зобов'язано Державну службу геології та надр України продовжити Приватному акціонерному товариству «Євраз Суха Балка» строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.08.1996р. №592 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти «Ювілейна» Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» на 20 (двадцять) років, з 06 серпня 2016 року по 06 серпня 2036 року, та видати Приватному акціонерному товариству «Євраз Суха Балка» спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування залізних руд родовища поля шахти «Ювілейна» Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» строком дії на 20 (двадцять) років, з 06 серпня 2016 року по 06 серпня 2036 року, на підставі поданих заяви та матеріалів.

Зобов'язано Державну службу геології та надр України продовжити Приватному акціонерному товариству «Євраз Суха Балка» строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 06.08.1996р. №599 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти Фрунзе Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» на 20 (двадцять) років, з 07 серпня 2016 року по 07 серпня 2036 року, та видати Приватному акціонерному товариству «Євраз Суха Балка» спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування залізних руд родовища поля шахти Фрунзе Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» строком дії на 20 (двадцять) років, з 07 серпня 2016 року по 07 серпня 2036 року, на підставі поданих заяви та матеріалів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2016 року скасовано в частині задоволення позову про зобов'язання Державну службу геології та надр України продовжити Приватному акціонерному товариству «Євраз Суха Балка» строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.08.1996р. №592 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти «Ювілейна» Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» на 20 (двадцять) років, з 06 серпня 2016 року по 06 серпня 2036 року, та видачу Приватному акціонерному товариству «Євраз Суха Балка» спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування залізних руд родовища поля шахти «Ювілейна» Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» строком дії на 20 (двадцять) років, з 06 серпня 2016 року по 06 серпня 2036 року, на підставі поданих заяви та матеріалів та про зобов'язання Державну службу геології та надр України продовжити Приватному акціонерному товариству «Євраз Суха Балка» строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 06.08.1996р. №599 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти Фрунзе Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» на 20 (двадцять) років, з 07 серпня 2016 року по 07 серпня 2036 року, та видачу Приватному акціонерному товариству «Євраз Суха Балка» спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування залізних руд родовища поля шахти зе Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» строком дії на 20 (двадцять) років, з 07 серпня 2016 року по 07 серпня 2036 року, на підставі поданих заяви та матеріалів.

Позовні вимоги в цій частині задоволено частково.

Зобов'язано Державну службу геології та надр України розглянути заяви Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» від 29.01.2016 №233/1 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.08.1996 №592 та від 29.01.2016 №238/2 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 06.08.1996 №599.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Євраз Суха Балка", Новолатівська сільської ради Широківського району Дніпропетровської області та Громадська організація "Міжрегіональне бюро екологічного захисту", Державна служба геології та надр України звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять:

Приватне акціонерне товариство "Євраз Суха Балка" - змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог, залишивши в силі постанову суду першої інстанції.

Державна служба геології та надр України - скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині зобов'язання Державної служби геології та надр України розглянути заяви Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» від 29.01.2016 №233/1 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.08.1996 №592 та від 29.01.2016 №238/2 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 06.08.1996 №599. Іншу частину постанови суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

Новолатівська сільської ради Широківського району Дніпропетровської області та Громадська організація "Міжрегіональне бюро екологічного захисту" - скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Євраз Суха Балка» (надалі - ПрАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» та/або позивач) (код ЄДРПОУ 00191329) є має усі права та обов'язки Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка», оскільки на підставі рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» від 29.04.2016р. було змінено тип товариства з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» на ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА».

04.05.2016р. відповідні зміни до статуту підприємства зареєстровані у відповідності до вимог чинного законодавства (реєстраційний № 12271050068000359).

Таким чином, з 04.05.2016р. повне найменування товариства - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» (скорочене - ПрАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА»).

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про акціонерні товариства» зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням, тобто не призводить до зміни юридичного статусу Товариства.

ПрАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» здійснює господарську діяльність з видобування корисних копалин (багатих залізних руд) на підставі спеціального дозволу на користування надрами №592 від 05.08.1996р. (поле шахти Ювілейна) та спеціального дозволу на користування надрами №599 від 06.08.1996р. (поле шахти Державною службою геології та надр України 05.08.1996р. та 06.08.1996р., відповідно, строком на 20 років ПАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА».

Термін дії спеціальних дозволів на користування надрами №592 від 05.08.1996р. та №599 від 06.08.1996р. закінчується 05.08.2016р. та 06.08.2016р., відповідно.

З метою продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами №592 від 05.08.1996 року (поле шахти Ювілейна) та №599 від 06.08.1996 року (поле шахти Фрунзе), ПрАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» було подано до Державної служби геології та надр України заяву №233/1 від 29.01.2016 року ( №1782/13/12-16 від 01.02.2016р.) на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 05 серпня 1996 року №592 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти «Ювілейна» ПАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА», а також заяву №238/2 від 29.01.2016 року ( №1784/13/12-16 від 01.02.2016р.) на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 06 серпня 1996 року №599 з метою видобування залізних руд родовища поля шахти Фрунзе ПАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА».

Проте, Держгеонадрами України не було розглянуто заяви ПрАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» №233/1 та №238/2 від 29.01.2016 року на продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами, не прийнято жодного рішення за цими заявами, дозволи не видано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано всі необхідні документи для прийняття рішення відповідачем щодо продовження або відмови у продовжені строку дії спеціальних дозволів №592 та №599, однак, відповідачем не було розглянуто подані документи у встановлений строк, чим допущено протиправну бездіяльність.

Змінюючи постанову суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо задоволення позову про зобов'язання Державну службу геології та надр України продовжити Приватному акціонерному товариству «Євраз Суха Балка» строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.08.1996р. №592 та спеціального дозволу на користування надрами від 06.08.1996р. №599 на 20 років та задовольняючи позовні вимоги в цій частині частково шляхом зобов'язання Державної служби геології та надр України розглянути заяви Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» від 29.01.2016 №233/1 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.08.1996 №592 та від 29.01.2016 №238/2 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 06.08.1996 №599, суд апеляційної інстанції виходив з того, що продовження строку дії спеціальних дозволів належить до виключної компетенції відповідача, а тому суд не може зобов'язати його прийняти рішення відповідного змісту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви ( опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедура продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін передбачена Порядом надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України N 615 від 30.05.2011року

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Відповідно до пункту 14 зазначеного Порядку, для продовження строку дії дозволу на видобування корисних копалин надрокористувач подає органу з питань надання дозволу заяву на видобування корисних копалин не пізніше ніж за шість місяців, на геологічне вивчення надр та геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку, - за три місяці до закінчення строку його дії. У заяві зазначається причина продовження строку дії дозволу. Надрокористувач, що не подав заяву в установлений строк, втрачає право на продовження строку дії дозволу.

Для продовження строку дії дозволу надрокористувач подає ті ж документи, що і для отримання дозволу без проведення аукціону, крім документів, що підтверджують погодження з органами місцевого самоврядування.

Рішення про продовження строку дії дозволу приймається органом з питань надання дозволу протягом 60 днів після надходження документів у повному обсязі.

По справі суди встановили, що позивачем документи для продовження строку дії дозволів подано вчасно, з відповідними додатками, а відповідачем не було прийнято відповідного рішення протягом 60 днів після надходження документів.

Відповідачем не надано доказів того, що протягом встановленого строку для прийняття відповідного рішення ним було запитано додаткові документи чи вчинено будь-які дії по розгляду заяв позивача.

Відповідно до п. 15 Порядку № 615 надрокористувачу може бути відмовлено у продовженні строку дії дозволу у разі:

- невиконання умов користування надрами, передбачених дозволом або відповідною угодою

- порушення вимог законодавства

- прийняття рішення про обмеження користування надрами відповідно до законодавства.

По справі не встановлено обставини, які б свідчили про те, що відповідач встановив та скористався вищенаведеними підставами для відмови у продовжені дозволів, ухилився від видачі дозволів без зазначення підстав.

Відтак суди дійшли вірного висновку про необхідність визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо нездійснення розгляду та неприйняття рішення з приводу заяв ПрАТ «Євраз Суха Балка» про продовження строку дії дозволів від 05.08.1996 року №592 та від 06.08.1996 року №599.

На спростовування доводів позивача представник третьої особи посилалася на те, що Державною службою геології та надр України наказами від 01.04.2016 року № 113 та від 18.02.2016 року № 65 поновлювалася дія зазначених спеціальних дозволів.

Зазначені посилання колегія суддів оцінює критично, оскільки предметом спору по цій справі є питання протиправних дій відповідача по дотриманню процедури продовження дії ліцензії, а зазначені послання третьої особи пов'язані з порядком поновлення дії ліцензії, що відповідно до Порядку № 615 мають різний механізм регулювання та правові наслідки.

Так, п. 22 Порядку № 615 передбачається поновлення дії дозволу після зупинення її дії.

Обставин щодо зупинення дії дозволів на час поновлення їх дій судами попередніх інстанцій не встановлено.

Спростовуючи доводи касаційних скарг відповідача та третіх осіб, представник позивача посилався на те, що під час розгляду спору в суді Державною службою геології та надр України прийняті накази № 16 від 16.01.2017 року «Про продовження строку дії, переоформлення та внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами», який є передумовою для вжиття позивачем та відповідачем необхідних дій, що передують видачі суб'єкту господарювання дозвільного документу. Також зазначав, що після отримання від відповідача позивачем платіжними дорученнями від 01.02.2017 року було сплачено збір за продовження строку дії дозволів.

Колегія суддів вважає, що висновок судів щодо порушення прав позивача ґрунтується на системному аналізі норм чинного законодавства, яке регулює правовідносини в сфері надрокористування. Надаючи право суб'єкту господарювання , керуючись принципом мовчазної згоди, здійснювати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності, не позбавляє такого суб'єкта господарювання обов'язку отримати та мати в наявності дозвільний документ.

Заперечуючи проти касаційної скарги позивача в частині зобов'язання відповідача виконати певні дії відповідач та треті особи посилаються на недопустимість втручання з боку суду в здійснення дискреційних повноважень відповідача.

Колегія суддів зазначає, що дійсно виконання дискреційних повноважень надає суб'єкту владних повноважень можливість здійснювати вибір варіанта рішення відповідно до власних міркувань, не обмежуючись чітко визначеним варіантом вирішення, але в межах і в спосіб, що визначені законом, з урахуванням наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною 1 етапі 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктом 8 частини 1 етапі 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини другої етапі 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 частини 4 етапі 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 3 частини 2 етапі 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову ПРО зобов'язання відповідача вчинити певні дії. В ЦЬОМУ випадку суд повинен зазначити, ЯКУ саме дію повинен вчинити Відповідач.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання Відповідача прийняти рішення, і це прямо передбачено пунктом 2 частини 4 етапі 105 та пунктом 3 частини 2 етапі 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

У спірних правовідносинах, які є предметом розгляду даної справи, праву позивача отримати рішення про продовження дії спеціальних дозволів на користування надрами (при встановлений судами першої та апеляційної інстанцій наявності підстав на його отримання) кореспондує обов'язок відповідача прийняти таке рішення.

Зі змісту положень, закріплених у пункті 2 частини 4 статті 105 та пункті 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що у випадку невиконання обов'язку Відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права Позивача, у тому числі шляхом зобов'язання Відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказаний висновок Верховного Суду України, відповідно до положень ст. 242-2 КАС України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Однак, суд апеляційної інстанції, повно встановивши обставини справи щодо виконання позивачем всіх вимог законодавства, які йому необхідно було вчинити для продовження дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановивши допущену з боку відповідача протиправну бездіяльність у нездійсненні розгляду заяв позивача на отримання дозвільного документа, що стало наслідком залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача у нездійсненні розгляду та неприйнятті рішення по заявах ПАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» на продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами від 06.08.1996 № 599 та від 05.08.1996 № 592, змінив рішення суду першої інстанції в частині скасування обраного судом першої інстанції ефективного способу захисту порушених прав позивача (про зобов'язання відповідача продовжити позивачу дозвільні документи та видати їх позивачу) та фактично замінив його на найменш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача (тобто лише зобов'язав Відповідача розглянути подані позивачем заяви на отримання дозвільного документу).

При цьому, суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову не врахував, що обраний ним спосіб захисту порушених прав позивача (про зобов'язання відповідача розглянути подані позивачем заяви на отримання дозвільного документу) не гарантує повного та дієвого захисту прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, при якому подальші можливі протиправні дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень викликають необхідність повторного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Відповідно, колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення про зобов'язання органу державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд, перш за все, відновлює баланс взаємодії між органами державної влади та суб'єктами господарювання.

При цьому, суд приймаючи саме таке рішення на захист порушених прав суб'єктів господарювання - про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певну дію, унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання з боку органів державної влади своїми дискреційними повноваженнями.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), Суд вказав, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.

У рішенні Європейського Суду з прав людини, у справі Волохи проти України зазначено: «Таким чином, Суд доходить висновку, що це втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене "згідно із законом", оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у сфері, про яку йдеться, та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля при застосуванні таких заходів спостереження.»

В рішенні у справі «Гасан і Чауш проти Болгарії» вказується: «Суд зазначає, що у даному випадку відповідне законодавство не передбачало чітких критеріїв щодо реєстрації керівництва конфесій, що змінилося, а також не передбачало ніяких процедурних гарантій захисту від свавільного використання дискреційних повноважень...».

Будь-яка дія органів державної влади має будуватися на цьому принципі, а відтак чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року). Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Гавенда проти Польщі» від 14 березня 2002 року, Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Аманн проти Швейцарії!» від 16 лютого 2000 року).

Також Європейський Суд з прав людини Рішенням у справі «Круслена» від 24 квітня 1990 року зазначає, що «закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання».

Загальні принципи диференціації між підміною органу державної влади судом та здійсненням правосуддя безпосередньо сформульовано в рішенні у справі «Фадеева проти Росії» від 9 червня 2005 року, в якому Європейський Суд з прав людини з відсилкою до справи «Баклі проти Сполученого Королівства», зазначив, що: «Згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку «необхідності» втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці СУДОМ на предмет його відповідності вимогам Конвенції».

Проте, суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про необхідність скасування постанови суду першої інстанції в частині зобов'язання Відповідача продовжити ПрАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» строк дії спеціальних дозволів на користування надрами від 06.08.1996 №599 та від 05.08.1996 №592 не врахував положень судової практики Верховного Суду України та Європейського Суду з прав людини, положень ст. 8, пункту 2 частини 4 статті 105 та пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, що привело до прийняття помилкового рішення про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняття іншого - про зобов'язання Державної служби геології та надр України розглянути заяви Приватного акціонерного товариства «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» від 29.01.2016 № 233/1 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.08.1996 № 592 та від 29.01.2016 № 238/2 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 06.08.1996 №599.

Крім того, колегія суддів вбачає за необхідне звернути увагу на наступне.

Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», в статті 1 дає визначення поняття принципу мовчазної згоди, а у статті 4-1 цього ж Закону визначає умови та порядок його реалізації.

Статтею 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Відповідно до частини 6 ст. 4-1 вказаного Закону, у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.

Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Статтею 16 Кодексу України Про надра передбачено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Таким чином, враховуючи виключну компетенцію відповідача щодо продовження строку дії спеціальних дозволів, та те, що відповідачем не було прийнято відповідного рішення протягом 60 днів після надходження документів, за умови дії принципу « мовчазної згоди», судом апеляційної інстанції не вірно зазначено, що позовні вимоги в цій частині належить задовольнити частково, зобов'язавши Державну службу геології та надр України розглянути заяви Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» від 29.01.2016 №233/1 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.08.1996 року №592 та від 29.01.2016 року №238/2 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 06.08.1996 року №599.

При цьому колегія суддів зазначає, що адміністративний суд наділений дієвим важелем проти незаконних дій з боку представників влади України і здійснених ними в трактуванні дискреційних повноважень.

Виходячи з аналізу нормативно-правової бази та приймаючи до уваги конкретні обставини, встановлені по цій справі, застосування законодавцем принципу «мовчазної згоди» для суб'єкта владних повноважень, колегія суддів вважає, що зобов'язання судом відповідача вчинити зазначені дії не буде підміною повноважень, а способом відновлення порушених прав та інтересів позивача, законності та справедливості в цілому, як це дозволено суду, зокрема, Конституцією України.

За змістом ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі повного та всебічного встановлення і дослідження всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, залишивши судове рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до етапі 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення суду апеляційної інстанції є помилковим тільки в частині, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 по справі № 804/4335/16 в частині часткового задоволення позовних вимог про зобов'язання Державної служби геології та надр України розглянути заяви Приватного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" від 29.01.2016 року № 233/1 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.08.1996 року № 592 та від 29.01.2016 року № 238/2, на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 06.08.1996 року № 599, залишивши в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2016 року.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

постановила:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" задовольнити частково.

Касаційні скарги Новолатівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області та Громадської організації "Міжрегіональне бюро екологічного захисту", Державної служби геології та надр України - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року змінити в частині часткового задоволення позовних вимог про зобов'язання Державної служби геології та надр України розглянути заяви Приватного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" від 29.01.2016 року № 233/1 на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 05.08.1996 року № 592 та від 29.01.2016 року № 238/2, на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами від 06.08.1996 року № 599, залишивши в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2016 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: