Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2015 р. м. Київ К/800/39729/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Олексієнка М.М., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом Прокурора Свалявського району Закарпатської області до Солочинської сільської ради, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, Дочірнє підприємство «Санаторій «Квітка Полонини» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», про визнання недійсним рішення про затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

Прокурор Свалявського району Закарпатської області звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення сесії Солочинської сільської ради від 25.07.2006 року «Про затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки», згідно якого затверджено проект зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_4 площею 0,37 га, яка розташована за адресою с. Солочин, ур. «Біласовиця» Свалявського району, із земель сільськогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови (будівництво і обслуговування жилого будинку), оскільки ця земельна ділянка знаходиться в другій санітарній зоні свердловин Голубинського родовища мінеральних вод, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 20.06.1973 року №282, та відсутні необхідні погодження органів геології і гірничого нагляду.

Дана справа була неодноразово предметом розгляду судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 07 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення сесії Солочинської сільської ради від 25.07.2006 року «Про затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки», яким було затверджено проект зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_4 площею 0,37 га за адресою с. Солочин, ур. «Біласовиця».

В касаційній скарзі третя особа ОСОБА_5 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач і третя особа Дочірнє підприємство «Санаторій «Квітка Полонини» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», посилаючись на законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що 25.07.2006 року п'ятою сесією третього скликання Солочинської сільської ради було прийнято рішення «Про затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки», згідно якого затверджено проект зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_4, площею 0,37 га, що розташована за адресою с. Солочин ур. «Біласовиця» Свалявського району із земель сільськогосподарського призначення до земель житлової та громадської забудови (будівництво і обслуговування жилого будинку).

Вказана земельна ділянка знаходиться у другій санітарній зоні свердловин Голубинського родовища мінеральних вод, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 20.06.1973 року №282.

Частинами 2, 3 ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Згідно п. 6 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року №502, проект відведення земельної ділянки погоджується або перепогоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної держадміністрації для прийняття рішення.

При вирішенні вказаного спору суди першої та апеляційної інстанцій помилково посилались на ст. 2 Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 року №33, згідно якої забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, допускається тільки у виняткових випадках лише за погодженням з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду на основі спеціальних дозволів, що видаються відповідними радами народних депутатів, на території яких знаходяться ці корисні копалини.

Колегія суддів зауважує, що вказаною нормою не встановлено жодних обмежень та/або заборон на прийняття місцевою радою рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок, розташованих у межах площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а лише передбачає спеціальний порядок здійснення будівництва об'єктів на таких ділянках.

Згідно ч. 4 ст. 111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Частиною 5 цієї статті визначено, що відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, кадастрових планах земельних ділянок, іншій документації із землеустрою. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності станом на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення у Державному земельному кадастрі відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки площею 0,37 га, яка розташована за адресою с. Солочин, ур. «Біласовиця» Свалявського району, зокрема, у вигляді заборони на зміну її цільового призначення.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 58 Кодексу України про надра і ст. 2 Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 року №33, стосуються будівництва виключно в межах площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення.

Згідно матеріалів справи спірна земельна ділянка знаходиться у другій охоронній зоні свердловини №4 Голубинського родовища мінеральних вод.

Відповідно до ст. 112 Земельного кодексу України охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

Таким чином, спірна земельна ділянка за змістом самого поняття охоронної зони, не розташована у межах площ залягання корисних копалин (у даному випадку - мінеральних вод), а знаходиться в межах території, що розташована навколо таких площ.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, то рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд -

п о с та н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 07 серпня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2014 року скасувати.

В задоволенні позову Прокурора Свалявського району Закарпатської області до Солочинської сільської ради, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, Дочірнє підприємство «Санаторій «Квітка Полонини» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», про визнання недійсним рішення про затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

М.М. Олексієнко

І.Я. Олендер