Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ К/800/17295/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 18 вересня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області, Управління Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області та Управління Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області про визнання протиправною відмови відповідача у проведені перерахунку отримуваного позивачем довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2012р. та зобов'язання здійснити перерахунок раніше призначеного позивачу утримання відповідно до вимог ст.129 та ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VІ (далі - Закон №2453-VІ) й визначити його у розмірі 90% від розміру заробітної плати судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01.01.2012р. і до зміни розміру заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, на підставі поданих довідок, а також виплатити різницю між перерахованими й фактично виплачуваними йому коштами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4, зокрема, зазначав, що довічне грошове утримання йому як судді у відставці було призначено на підставі ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992р. №2862-XII (чинного на час призначення позивачу довічного грошового утримання; далі - Закон №2862-XII), якою передбачалося збільшення розміру довічного грошового утримання за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років без встановлення максимального розміру, а тому і після набрання чинності Законом №2453-VІ йому має здійснюватись нарахування та виплата такого утримання, виходячи з грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, зі збереженням відсоткового співвідношення і без обмеження його граничного розміру.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 18.09.2013р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2013р., позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне задоволено: визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до ст.129, ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне здійснити за період з 01 січня 2012 року ОСОБА_4 перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до вимог ст.129 та ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 року та визначити його у розмірі 90% від розміру заробітної плати судді, що працює на відповідній посаді, без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 січня 2012 року і до зміни розміру заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, в тому числі: починаючи з 01 січня 2012 року - 18411,90 грн. (довідка №138 від 25.06.2013р.); починаючи з 01 квітня 2012 року - 18772,65 грн. (довідка №158 від 25.07.2013р.); починаючи з 01 липня 2012 року - 18911,10 грн. (довідка №159 від 25.07.2013р.); починаючи з 01 жовтня 2012 року -19184,10 грн. (довідка №160 від 25.07.2013р.); починаючи з 01 грудня 2012 року -19459,05 грн. (довідка №161 від 25.07.2013р.); починаючи з 01 січня 2013 року - 24603,15 грн. (довідка №145 від 01.07.2013р.), та виплатити різницю між визначеним у результаті перерахунку щомісячним розміром довічного утримання судді у відставці та фактично проведеними виплатами; в задоволенні позову до Управління Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014р. ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано, а постанову суду першої інстанції змінено та викладено абзац четвертий резолютивної частини вказаного рішення в такій редакції: "Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області виплачувати ОСОБА_4 з 01 січня 2012 року щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, на підставі довідок Апеляційного суду Рівненської області від 25 червня 2013 року №138, від 25 липня 2013 року №158, від 25 липня 2013 року №159, від 25 липня 2013 року №160, від 25 липня 2013 року №161, від 01 липня 2013 року №145 з урахуванням максимального розміру встановленого частиною 5 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI."; в іншій частині постанову Рівненського міського Рівненської області від 18.09.2013р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 17.03.2015р. заяву ОСОБА_4 задоволено частково; постанову Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

При цьому, Верховний Суд України, погодившись з висновком суду касаційної інстанції про обмеження розміру довічного грошового утримання, яке підлягало виплаті позивачу, за період з 01.01.2012р. і до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013р. №3-рп/2013 (далі - Рішення №3-рп/2013), вказав про неправильне застосування цим судом приписів ч.3 ст.138 Закону №2453-VІ в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. №3668-VI (далі - Закон №3668-VІ) і після 03.06.2013р., чим позбавлено позивача права на збільшення розміру довічного грошового утримання.

Колегія ж суддів Вищого адміністративного суду України, здійснивши касаційний перегляд справи, вказує на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на підставі Постанови Верховної Ради України від 02.12.2010р. №2766-VІ та наказу Апеляційного суду Рівненської області від 10.01.2011р. №2 звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку та відрахований зі штату Апеляційного суду Рівненської області.

Стаж роботи, що надавав позивачу право на відставку, станом на дату звільнення становив понад 26 років, у тому числі стаж роботи на посаді судді - 26 повних років, що підтверджено записом у трудовій книжці.

З 02.12.2010р. позивач як суддя у відставці перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді, обчислене виходячи із заробітної плати станом на 2011 рік (виходячи із окладу судді апеляційного суду, доплати за вислугу років, доплати за перебування на адміністративній посаді, доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці).

У зв'язку з тим, що з 01 січня 2012 року та з 01 січня 2013 року заробітна плата працюючого на відповідній посаді судді змінилася у бік збільшення, що підтверджується довідками Апеляційного суду Рівненської області, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, проте, останній листом №282/13 від 10.07.2013р. відмовив позивачу у проведенні такого перерахунку.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України

Згідно зі ст.22 Конституції України закріплені права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 64 Конституції України Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені й лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, проте, не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

На підставі ч.2 ст.43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992р. №2863-XII (далі - Закон 2863, що був чинний на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання) за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканості та соціального захисту, як і до виходу у відставку.

Згідно з ч.4 ст.43 Закону №2863 судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених ст.37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менш 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більш ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Таким чином, відповідно до Закону №2863 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці напряму було пов'язане з системою оплати праці працюючих суддів.

Стаття 43 Закону України «Про статус суддів» втратила чинність в зв'язку з набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI (далі - Закон №2453).

Так, суддівська винагорода, з якої підлягає обчислення пенсії, визначена на законодавчому рівні та встановлена статтею 129 Закону №2453, яка набрала чинності з 1 січня 2012 року.

Відповідно ж до ст.138 Закону №2453 (в редакції, що діяла з 30.07.2010р.) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Цією нормою не передбачалось обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Разом з тим, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI (далі - Закон України №3668-VI), який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, частину третю і п'яту статті 138 Закону №2453-VI викладено в новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (частина третя статті 138 Закону). Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (частина п'ята статті 138 Закону).

Виходячи з вищенаведеного, після набрання чинності Законом України №3668-VI обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді із обмеженням його максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

В подальшому, Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013р. №3-рп/2013 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону №2453 у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". В пункті 4 резолютивної частини цього рішення також зазначено, що воно має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, 22 травня 2008 року №10-рп/2008, згідно з якими «визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя».

Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Наведене узгоджується й з положеннями Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

При цьому, в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року №(2010)12 зазначається, що оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці (пункт 54).

У пункті 8 Рішення № 3-рп/2013 визначено, що частина третя статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції Закону №3668-VІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону №2453-VІ у редакції до змін, внесених Законом №3668-VІ.

Оскільки за змістом пункту 4 Рішення № 3-рп/2013 воно має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними, то право на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру виникає з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а отже з 03 червня 2013 року у позивача виникло право на перерахунок призначеного щомісячного грошового довічного утримання.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного суду України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалює нове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року скасувати.

Постанову Рівненського міського Рівненської області від 18 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області, Управління Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії змінити.

Викласти абзаци 2 - 4 резолютивної частини рішення суду першої інстанції в наступній редакції:

«Позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_4 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до ст.129, ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 в період з 01 січня 2012 року по 02 червня 2013 року щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80% заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, на підставі довідок Апеляційного суду Рівненської області від 25 червня 2013 року №138, від 25 липня 2013 року №158, від 25 липня 2013 року №159, від 25 липня 2013 року №160, від 25 липня 2013 року №161, від 01 липня 2013 року №145 з урахуванням максимального розміру, встановленого частиною 5 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 з 03 червня 2013 року щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до частини 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області відмовити».

В іншій частині постанову Рівненського міського Рівненської області від 18 вересня 2013 року залишити без змін та вважати абзаци 5 - 8 її резолютивної частини відповідно абзацами 7 - 10.

.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Швець В.В.