Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2015 р. м. Київ К/800/52423/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі № 816/3135/13-а за позовом Першої міської клінічної лікарні м. Полтави до Державної фінансової інспекції в Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

в с т а н о в и л а:

Перша міська клінічна лікарня м. Полтави звернулась в суд з позовом до Державної фінансової інспекції в Полтавській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати пункт 1 вимоги № 16-04-3-14/2920 від 26.04.2013 року "Про усунення виявлених ревізією порушень та недоліків".

Позовні вимоги мотивовано тим, що вимога є неправомірною та безпідставною, оскільки відсутній обов'язок повернення позивачем до місцевого бюджету витрат за спожиті комунальні послуги в силу відсутності правових підстав для отримання вартості відшкодування відповідних комунальних послуг позивачем від Вищого державного навчального закладу України "Українська медична стоматологічна академія".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року, позовні вимоги задоволено визнано протиправним та скасовано пункт 1 вимоги № 16-04-3-14/2920 від 26.04.2013 року "Про усунення виявлених ревізією порушень та недоліків".

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Державна фінансова інспекція в Полтавській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач є клінічним лікувально-профілактичним закладом, який підпорядкований управлінню охорони здоров'я виконавчого комітету Полтавської міської ради.

У період з 02.04.2013 року по 24.04.2013 року відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на ІІ квартал 2013 року Державною фінансовою інспекцією в Полтавській області проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року.

За результатами вказаної перевірки складений акт № 04-21-221 від 24.04.2013 року, яким встановлено: на базі лікувального закладу, який фінансується з місцевого бюджету, розміщені кафедри Вищого державного навчального закладу України "Українська медична стоматологічна академія", який у свою чергу підпорядкований Міністерству охорони здоров'я України та фінансується за рахунок коштів державного бюджету; медичні кафедри розміщені у ньому відповідно до угод про спільну діяльність, укладених між Першою міською клінічною лікарнею м. Полтави та Вищим державним навчальним закладом України "Українська медична стоматологічна академія", відповідно до умов яких витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази, здійснюються за рахунок коштів лікувального закладу, що є порушенням частини другої статті 85 Бюджетного кодексу України; видатки, понесені лікувальним закладом на утримання медичних кафедр Вищого державного навчального закладу України "Українська медична стоматологічна академія", призвели до порушення вимог пунктів 20, 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, в частині завищення розпорядниками коштів потреби в коштах, виходячи з їх основних виробничих показників і контингентів, показники яких повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків.

За висновками перевіряючих вказані факти призвели до порушення позивачем бюджетного законодавства, визначеного частиною двадцять восьмою статті 116 Бюджетного кодексу України в частині здійснення видатків з місцевого бюджету по видаткам, які мають проводитися з Державного бюджету України, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) місцевому бюджету на загальну суму 60263,05 грн.

26 квітня 2013 року на підставі статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та пункту 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550, Державною фінансовою інспекцією в Полтавській області на адресу позивача направлено письмову вимогу № 16-04-3-14/2920 "Про усунення виявлених ревізією порушень та недоліків".

Пунктом 1 зазначеної вимоги позивача зобов'язано при укладенні договорів про спільну діяльність з Вищим державним навчальним закладом України "Українська медична стоматологічна академія" дотримуватись вимог пунктів 20 та 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, частини другої статті 85 та пункту 28 статті 116 Бюджетного кодексу України в частині заборони планування та здійснення видатків, не віднесених до місцевих бюджетів; привести угоду про співробітництво від 01.01.2011 року, яку укладено між позивачем та Вищим державним навчальним закладом України "Українська медична стоматологічна академія" у відповідність до вимог частини другої статті 8 та частини другої статті 4 Бюджетного кодексу України; забезпечити повернення до міського бюджету витрат на сплату за спожиті комунальні послуги кафедрами Академії (сторонньої юридичної особи), які проведено за рахунок коштів, виділених на утримання підвідомчих лікувальних закладів, які фінансуються за рахунок міського бюджету, в сумі 60263,05 грн. у відповідності до чинного законодавства; у разі необхідності, вказане питання вирішити у судовому порядку шляхом подання позову до Вищого державного навчального закладу України "Українська медична стоматологічна академія".

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено правомірності винесеної вимоги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на наведене, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

В даній справі, відповідачем пред'явлена вимога про усунення порушень, виявлених під час ревізії центру зайнятості, якою позивача, в тому числі зобов'язано провести здійснити повернення коштів та/або претензійну роботу.

При цьому оскаржувана вимога вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку щодо необґрунтованості заявленого позову в цій частині.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 7 жовтня 2014 року (№ 21-368а14), від 27 січня 2015 року (21-436а14).

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у позові Першої міської клінічної лікарні м. Полтави до Державної фінансової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування пункту 1 вимоги № 16-04-3-14/2920 від 26.04.2013 року "Про усунення виявлених ревізією порушень та недоліків" відмовити.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)