Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2016 р. м. Київ К/800/10236/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Державної фінансової інспекції (далі - ДФІ) у Вінницькій області до Державного навчального закладу "Вінницький центр професійно-технічної освіти переробної промисловості" про зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Державного навчального закладу (далі - ДНЗ) "Вінницький центр професійно-технічної освіти переробної промисловості" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року

в с т а н о в и л а :

У травні 2012 року ДФІ у Вінницькій області у Вінницькому окружному адміністративному суді пред'явила позов до ДНЗ "Вінницький центр професійно-технічної освіти переробної промисловості" про зобов'язання вчинити дії.

Просило зобов'язати відповідача виконати законні вимоги ДФІ у Вінницькій області відповідно до листа від 20 березня 2012 року № 02-03-20-14/2187 у частині забезпечення повернення за рахунок винних осіб незаконно понесених витрат на загальну суму 73 683,07 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року, позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано ДНЗ "Вінницький центр професійно-технічної освіти переробної промисловості" виконати законні вимоги ДФІ у Вінницькій області відповідно до листа від 20 березня 2012 року № 02-03-20-14/2187 у частині забезпечення повернення за рахунок винних осіб незаконно понесених витрат на загальну суму 73 683,07 грн., з яких 50 253 грн. у подальшому перерахувати до державного бюджету, та 23 430,07 грн. до обласного бюджету.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДНЗ "Вінницький центр професійно-технічної освіти переробної промисловості" подав касаційну скаргу, в якій вказав на те, що оскаржувані рішення судами прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить їх скасувати та ухвалити нову постанову у справі про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ДФІ у Вінницькій області за результатами проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДНЗ "Вінницький центр професійно-технічної освіти переробної промисловості" за період з 31 серпня 2008 року по 31 грудня 2011 року складено акт ревізії від 29 лютого 2012 року № 03-13-/05, в якому відображено порушення законодавства з питань фінансово-господарської діяльності.

Зокрема, в порушення підпункту 1 пункту 1 Порядку призначення і виплати стипендії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882, відповідачем нараховувалась та виплачувалась стипендія 38 особам, які фактично в Центрі не навчались або навчались певний час, на що незаконно витрачено бюджетних коштів на загальну суму 73 683,07 грн.

У зв'язку із зазначеним, позивачем направлено лист-вимогу від 20 березня 2012 року № 02-03-20-14/2187, якою вимагалось від відповідача забезпечення повернення за рахунок винних осіб незаконно понесених витрат на загальну суму

73 683,07 грн., з яких 50 253 грн. в подальшому перерахувати до державного бюджету, та 23 430,07 грн. до обласного бюджету.

ДНЗ "Вінницький центр професійно-технічної освіти переробної промисловості" листом від 04 квітня 2012 року №150 повідомив, що матеріали ревізії опрацьовані, зокрема наказом від 21 березня 2012 року № 61 утворено комісію для проведення службового розслідування щодо виявлених порушень, зазначених в акті від 29 лютого 2012 року. Крім того, наказом від 04 квітня 2012 року № 77 оголошено сувору догану за порушення фінансово-господарської дисципліни головному бухгалтеру, догану касиру та заступнику директора з навчально-виробничої діяльності відповідача.

Також, листом повідомлено про неможливість виконання щодо усунення виявлених порушень в частині забезпечення повернення за рахунок винних осіб незаконно понесених витрат на загальну суму 73 683,07 грн., оскільки закладом не заподіяно матеріальної шкоди.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законність вимоги ДФІ у Вінницькій області встановлена судами, тому вона підлягає виконанню відповідачем.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів з огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення про Держфінінспекцію), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення про Держфінінспекцію).

Згідно з пунктом 6 Положення про Держфінінспекцію Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням про Держфінінспекцію встановлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання регулюється Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок проведення інспектування).

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення інспектування, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пунктами 45, 46 Порядку проведення інспектування передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з пунктом 50 Порядку проведення інспектування за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З урахування викладеного суд касаційної інстанції зазначає, що органи державного фінансового контролю мають право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року № 21-63а14, 20 січня 2015 року у справі

№ 21-603а14, 27 січня 2015 року у справі № 21-436а14, 21 квітня 2015 року у справі № 21-96а15, висновки яких мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України.

В даній справі ДФІ у Вінницькій області пред'явлено лист-вимогу, якою вимагалось від відповідача забезпечити повернення за рахунок винних осіб незаконно понесених витрат на загальну суму 73 683,07 грн. При цьому, вимога органу державного фінансового контролю вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

За таких обставин, дії ДФІ у Вінницькій області щодо спонукання підконтрольної установи в судовому порядку виконати вимогу про зобов'язання до використання права на судовий захист для стягнення збитків не узгоджуються із законодавством, є протиправними, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Судами обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Державного навчального закладу "Вінницький центр професійно-технічної освіти переробної промисловості" задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції у Вінницькій області до Державного навчального закладу "Вінницький центр професійно-технічної освіти переробної промисловості" про зобов'язання вчинити дії скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Державної фінансової інспекції у Вінницькій області відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.