Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року м. Київ К/800/9595/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої судді: Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

при секретарі: Яроші Д.В.,

за участі представників позивача: Чамари Л.В., Медвінського Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року у справі №814/791/14 за позовом державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" до Державної фінансової інспекції в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року державне підприємство "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" звернулося з позовом до Державної фінансової інспекції в Миколаївській області, в якому просило: визнати протиправною та скасувати п.2; п.3 (в частині визначення суми збитків в розмірі 475,92 тис.грн.); п.4; п.5; п.6; п.7; п.9 (в частині невизнання суми порушення (наявність лишків) на 4,03 тис.грн.); п.10; п.11. вимоги від 17.02.2014 №14-08-14-14/865 про усунення порушень, встановлених в ході планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "НАРП" за період з 01.01.2012 року по 30.09.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вимога від 17.02.2014 №14-08-14-14/865 про усунення порушень, встановлених в ході планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "НАРП" за період з 01.01.2012 року по 30.09.2013 року є незаконною, оскільки сформована на підставі невмотивованих припущень про порушення суб'єктом господарювання фінансової дисципліни.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року, позовні вимоги задоволені. Визнані протиправними та скасовані п.2, п.4, п.5, п.6, п.7, п.10, п.11 Вимоги Державної фінансової інспекції в Миколаївській області про усунення порушень № 14-08-14-14/865 від 17.02.2014 року. Визнаний протиправним та скасований п.3 Вимоги Державної фінансової інспекції в Миколаївській області про усунення порушень №14-08-14-14/865 від 17.02.2014 року в частині визначення суми збитків в розмірі 475920 гривень. Визнаний протиправним та скасований п.9 Вимоги Державної фінансової інспекції в Миколаївській області про усунення порушень № 14-08-14-14/865 від 17.02.2014 року в частині визначення лишків на суму 4030 гривень.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Державна фінансова інспекція в Миколаївській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом, вивчивши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 14 жовтня 2013 року по 10 січня 2014 року Державною фінансовою інспекцією в Миколаївській області була проведена планова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності ДП "НАРП" за період з 1 січня 2012 року по 30 вересня 2013 року.

За наслідками ревізії 17 лютого 2014 року була направлена ДП "НАРП" Вимога №14-08-14-14/865 про усунення порушень встановлених в ході його планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності за період з 1 січня 2012 року по 30 вересня 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Вимога Державної фінансової інспекції в Миколаївській області про усунення порушень № 14-08-14-14/865 від 17 лютого 2014 року в частині, що оскаржує позивач, прийнята необґрунтовано, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є правомірність пунктів вимоги Державної фінансової інспекції в Миколаївській області від 17 лютого 2014 року №14-08-14-14/865 про усунення порушень, встановлених в ході планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності за період з 1 січня 2012 року по 30 вересня 2013 року(далі - Вимога), а саме: п.2; п.3 (в частині визначення суми збитків в розмірі 475,92 тис.грн.); п.4; п.5; п.6; п.7; п.9 (в частині невизнання суми порушення (наявність лишків) на 4,03 тис. грн.); п.10; п.11.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Миколаївській області просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що судові рішення у справі переглядаються в межах касаційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 220 КАС України.

Згідно з Положенням Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.(підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Судами було встановлено, що в оскаржуваних пунктах Вимоги до позивача йдеться про наступне:

п.2, зобов'язано вжити заходи щодо визнання, відповідно до ст.ст. 215, 216 Цивільного Кодексу недійсними правочинів, укладених з ТОВ «"ероконсалтсервіс";

п.3, в частині визначення суми збитків в розмірі 475 920,00 грн., які були сплачені ФОП ОСОБА_3 на виконання робіт за темою "супроводження програмних продуктів 1С";

п.4, виконати роботи з відновлення справності літака ІЛ - 76ТД, підписати акт виконаних робіт із замовником ДП "УАТК" та відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість;

п.5, зобов'язано провести взаємозвірку розрахунків з ТОВ "Авіасистеми", скласти з цього приводу акт на підставі якого поновити по обліку дебіторську заборгованість, яку або стягнути або забезпечити підписання документів, підтверджуючих приймання - передачу двигунів;

п.6, застосувати ст.ст.130,132 Кодексу законів про працю України з метою стягнення з винних осіб матеріальної шкоди;

п.7, зобов'язано провести взаємозвірку розрахунків з ТОВ "Будівельна група - 2011" та ТОВ "Ріст" за результатами якої поновити по обліку кредиторську заборгованість та провести коригування виконаних робіт;

п.9, в частині невизнання наявності надлишків матеріальних цінностей на суму 4 030 грн.;

п.10, списати запасні частини з простроченим терміном придатності;

п.11, привести вартість необоротних активів у відповідність до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку.

З наведеного вбачається, що п.3 Вимоги в частині визначення суми збитків в розмірі 475 920,00 грн., які були сплачені ФОП ОСОБА_3 на виконання робіт за темою "супроводження програмних продуктів 1С" та п.6 Вимоги, вказують на виявлені збитки та їхній розмір, та містять вимогу про відшкодування цих збитків.

Враховуючи, що відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, а відшкодовуються у добровільному порядку або у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Таким чином, суди дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування п.6 Вимоги (повністю) та п.3 Вимоги в частині визначення суми збитків в розмірі 475920 гривень.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Враховуючи наведене, відповідно п.4 ст.223 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні із скасуванням в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування п.6 Вимоги (повністю) та п.3 Вимоги в частині визначення суми збитків в розмірі 475920 гривень, з відмовою в задоволенні позову в цій частині. В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Миколаївській області задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року по справі №814/791/14 скасувати.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року змінити, скасувати в частині визнання протиправними та скасування п.6 Вимоги Державної фінансової інспекції в Миколаївській області про усунення порушень № 14-08-14-14/865 від 17.02.2014 року та п.3 цієї Вимоги в частині визначення суми збитків в розмірі 475920 гривень та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: