Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/27309/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Білуги С.В.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області на постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 04 березня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Управління будівництва Хмельницької АЕС», Приватне акціонерне товариство «Укренергохімізоляція», про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Управління будівництва Хмельницької АЕС», Приватне акціонерне товариство «Укренергохімізоляція», про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 04 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі та рішення судів щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 працював: в ТОВ «БМУ-2» УБ ХАЕС з 01 липня 1997 року по 28 вересня 2001 року - майстром; з 17 травня 2002 року по 30 вересня 2003 року - виконробом; в ЗАТ «Укренергохімізоляція» з 02 жовтня 2003 року по 30 грудня 2004 року та з 10 січня 2005 року по 03 березня 2014 року - виконробом.

По досягненню 55-річного віку 23 жовтня 2014 року позивач, маючи загальний стаж роботи понад 25 років та спеціальний стаж понад 12,6 років, звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Проте 29 жовтня 2014 року відповідач відмовив йому в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи в ТОВ «БМУ-2» УБ ХАЕС з 01 липня 1997 року по 01 жовтня 2000 року на посаді майстра по будівництву та періоду роботи в ЗАТ (ПрАТ) «Укренергохімізоляція» з 01 вересня 2009 року по 03 березня 2014 року на посаді виконавця робіт, через несвоєчасне проведення атестації робочих місць на вказаних підприємствах.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочого місця керівниками підприємств не позбавляє позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Проте колегія суддів не може погодитьсь з такими висновками судів із наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці в ЗАТ «Укренергохімізоляція» була проведена вперше 31 серпня 2004 року і за її результатами підтвердилось право на пенсію за віком на пільгових умовах на посаді майстра та виконавця робіт, а в ТОВ «БМУ-2» УБ Хмельницької АЕС атестація робочих місць взагалі не проводилась.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію; рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року №21-183а13 та від 25 листопада 2014 року №21-519а14.

Враховуючи наведене та відповідно до змісту вказаних положень чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки відмова управління Пенсійного фонду України зарахувати спірні періоди роботи позивача, які включені до списку №2, до пільгового стажу внаслідок непроведення атестації зазначених посад на підприємствах є обґрунтованою та відповідає вимогам закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права - судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області задовольнити.

Постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 04 березня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Управління будівництва Хмельницької АЕС», Приватне акціонерне товариство «Укренергохімізоляція», про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії скасувати.

Постановити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішині Хмельницької області, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Управління будівництва Хмельницької АЕС», Приватне акціонерне товариство «Укренергохімізоляція», про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий М.М. Заїка

Судді С.В. Білуга

А.Ф. Загородній