Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року місто Київ К/800/35354/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Логвиненка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою державного підприємства «Свердловантрацит» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Луганській області до державного підприємства «Свердловантрацит» про зобов'язання виконати вимогу, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна фінансова інспекція в Луганській області звернулась до суду з позовом до державного підприємства «Свердловантрацит» про зобов'язання відповідача виконати пункти 2, 4, 5, 6, 7 вимоги від 17.10.2012 № 12-05-14-14/10543.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державне підприємство «Свердловантрацит» не виконує законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю, викладені у вимозі Державної фінансової інспекції в Луганській області від 17.10.2012 № 12-05-14-14/10543.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2013 року, позов задоволено: зобов'язано державне підприємство «Свердловантрацит» виконати пункти 2, 4, 5, 6, 7 вимоги Державної фінансової інспекції в Луганській області від 17.10.2012 № 12-05-14-14/10543.

У поданій касаційній скарзі державне підприємство «Свердловантрацит» із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною фінансовою інспекцією в Луганській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Свердловантрацит» за період з 01.04.2010 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 06.09.2012 № 05-21/006.

На підставі акту ревізії від 06.09.2012 № 05-21/006 позивачем сформовано та на адресу відповідача надіслано вимогу від 17.10.2012 №12-05-14-14/10543 про усунення порушень, виявлених в результаті ревізії із терміном виконання вимоги до 20.11.2012.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року у справі №2а/1270/9056/2012 позов державного підприємства "Свердловантрацит" задоволено частково: визнано протиправними та скасовано пункти 3 та 8 вимоги Державної фінансової інспекції у Луганській області від 17.10.2012 №12-05-14-14/10543; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року залишено без змін.

Зважаючи на відсутність факту виконання з боку державного підприємства «Свердловантрацит» пунктів 2, 4, 5, 6, 7 вимоги від 17.10.2012 №12-05-14-14/10543 у добровільному порядку, Державна фінансова інспекція в Луганській області звернулась до суду із вказаним повозом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обов'язковості виконання вимог службових осіб органу державного фінансового контролю. Додатково судами попередніх інстанцій в обґрунтування судових рішень вказано на те, що правомірність вимоги Державної фінансової інспекції в Луганській області від 17.10.2012 № 12-05-14-14/10543 встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову у повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939 головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням встановлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 зазначеної статті передбачено право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

Як убачається зі змісту пунктів 2, 5, 6, 7, 8 вимоги від 17.10.2012 № 12-05-14-14/10543, Державною фінансовою інспекцією в Луганській області зобов'язано відповідача відобразити в обліку дебіторську заборгованість по взаємовідносинам з контрагентами та провести відповідну претензійно-позовну роботу щодо відшкодування понесених відповідачем витрат.

Колегія суддів зазначає, що у вказаній частині спірна вимога спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, відповідно до статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», є обов'язковою для виконання відповідачем, на час розгляду даної справи в суді першої та апеляційної інстанції правомірність зазначеної вимоги було підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому в зазначеній частині позовні вимоги є обґрунтованими.

Поряд з цим, пунктом 4 вимоги від 17.10.2012 № 12-05-14-14/10543 Державною фінансовою інспекцією в Луганській області зобов'язано відповідача стягнути з осіб, винних у не проведенні претензійно-позовної роботи щодо своєчасного стягнення дебіторської заборгованості у розмірі 15751,27 грн., шкоду у порядку та розмірах встановлених Кодексом законів про працю.

У вказаній частині органом державного фінансового контролю пред'явлено вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії. При цьому оскаржувана вимога вказує на виявлені збитки, заподіяні підконтрольній установі, та їхній розмір. Відповідачем у справі також визначено підконтрольну установу.

У той же час, зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю до особи, якою заподіяно такі збитки, а також виходячи з того, що правильність обчислення таких збитків має перевірятися судом, що розглядає позов про стягнення, колегія суддів, зважаючи на принцип обов'язковості судового рішення, дійшла висновку про відсутність підстав для вжиття заходів судового захисту інтересів держави у спосіб, заявлений позивачем за вказаним позовом.

За вказаних обставин, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача виконати пункт 4 вимоги від 17.10.2012 № 12-05-14-14/10543.

Відповідно до частини першої статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи викладене, зважаючи не те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення судів попередніх інстанцій є помилковими лише в частині, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни судовий рішень.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу державного підприємства «Свердловантрацит» задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2013 року змінити, скасувавши в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання державного підприємства «Свердловантрацит» виконати пункт 4 вимоги Державної фінансової інспекції в Луганській області від 17.10.2012 № 12-05-14-14/10543.

У вказаній частині у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: