Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2016 р. м. Київ К/800/37044/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Колибіденка В.О.,

відповідача - Ярового А.А.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - Інспекція)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015

у справі № 810/773/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Товариство звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 № 0001972201, згідно з яким платникові збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 289 433 грн. (у тому числі 859 622 грн. за основним платежем та 429 811 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015, позов задоволено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що Товариство належним чином підтвердило реальність господарських операцій з придбання будівельних матеріалів у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмехбуд 21» (далі - ТОВ «Спецмехбуд 21»).

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у позові. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що зміст правовідносин між позивачем та задекларованим постачальником фактичного полягав лише в оформленні комплексу документів для створення видимості господарських операцій, тоді як номінально оформлений пакет первинних документів, не опосередкований фактичними змінами майнового стану учасників операції та дійсним рухом активів, не породжує будь-яких податкових наслідків.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом постачальником ТОВ «Спецмехбуд 21» за березень 2014 року.

Результати перевірки висвітлені в акті від 07.08.2014 № 408/10-13-22-03/34536374, в якому відображено висновок Інспекції про безтоварний характер операцій платника з названим контрагентом, що виключає обґрунтованість податкової вигоди Товариства (у формі права на податковий кредит) за цими операціями.

Аналізуючи наведені доводи Інспекції, суди встановили, що предметом оцінки і дослідження податкової перевірки стали взаємовідносини позивача (покупець) та ТОВ «Спецмехбуд 21» (продавець) за договором про постачання матеріалів будівельного призначення від 21.01.2013 № 6-01/13, у рамках виконання якого продавець зобов'язався передати покупцеві будівельні матеріали.

На підтвердження фактичного виконання поставок за цим договором позивачем подано видаткові накладні, податкові накладні; оплату за цим договором було здійснено заліком зустрічних однорідних вимог, а саме - шляхом зустрічного виконання Товариством зобов'язань перед названим контрагентом з надання послуг з перевезення бетонного розчину за договором про надання послуг від 17.09.2013 № 13/17 та з поставки будівельно-монтажних робіт на об'єкті ТОВ «Спецмехбуд 21» за договорами підряду від 03.06.2013 № 3-6/13 та № 1-2/13.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За пунктом 198.3 тієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на вартість понесених витрат зі сплати (нарахуванню) цього податку в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід враховувати, що податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо податкові операції відображені в податковому обліку не у відповідності з їх дійсним економічним змістом.

В умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників, фактичного результату, якого прагнули учасники операції.

У разі виявлення факту заниження платником бази оподаткування внаслідок неправильної юридичної кваліфікації платником здійснених операцій та оцінки їх податкових наслідків, суд, встановивши фактичну правову природу правочину, повинен визначити дійсний обсяг прав та обов'язків платника у сфері оподаткування. Для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які фактично відбулися у сторін в результаті операції.

У даному разі податкові наслідки спірних господарських операцій були визначені судами виключно на підставі поданого платником формального пакету документів.

При цьому суди не звернули увагу на те, що зі змісту укладених між позивачем та ТОВ «Спецмехбуд 21» договорів та первинних документів (складених при їх виконанні) вбачається, що поставлені цим контрагентом матеріали були використані позивачем саме під час виконання будівельних робіт для ТОВ «Спецмехбуд 21».

Дійсним економічним результатом розглядуваних операцій стала передача ТОВ «Спецмехбуд 21» як замовником (генпідрядником) позивачеві як виконавцю (субпідряднику) будівельних матеріалів для будівництва об'єкта - житлово-офісно-торгівельно-розважального комплексу по вул. А. Барбюса, 52/1 у м. Києві; тобто у розглядуваних правовідносинах позивач виступав виконавцем підрядних робіт з матеріалів замовника, а не покупцем будівельних матеріалів.

У порядку застосування податкової реконструкції, яка передбачає визначення обсягу податкових прав і обов'язків платника виходячи з фактичної сутності господарської операції, у визнанні права позивача на податковий кредит за розглядуваними операціями слід відмовити.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області задовольнити.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 у справі № 810/773/15 скасувати.

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько