Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2015 р. м. Київ К/800/45809/14

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді: Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

при секретарі: Романишин О. Р.,

за участі представника позивача: Марініча А.А.,

представника відповідача: Суслікова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Театрально-концертного закладу культури «Київський академічний театр українського фольклору «Берегиня» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року у справі № 826/7729/14 за позовом Державної фінансової інспекції в місті Києві до Театрально-концертного закладу культури «Київський академічний театр українського фольклору «Берегиня» про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а:

В червні 2014 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Державної фінансової інспекції у м. Києві до Театрально-концертного закладу культури «Київський академічний театр українського фольклору «Берегиня», в якому просила зобов'язати відповідача вчинити певні дії, зокрема виконати в повному обсязі п.6 та п.7 письмової вимоги Дерфінінспекції у м. Києві від 04.03.2014 р. №26-04-14/2886.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року, позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано Театрально-концертний заклад культури «Київський академічний театр українського фольклору «Берегиня» виконати п.6 та п.7 вимоги Державної фінансової інспекції в м. Києві №26-04-14-14/2886 від 04.03.2014 р. «Про усунення порушень, виявлених ревізією».

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Театрально-концертний заклад культури «Київський академічний театр українського фольклору «Берегиня» звернувся з касаційною скаргою, у якій просить ці рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вбачає підстав до її задоволення, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що позивач відповідно до п.1.2.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції у м. Києві на VI-й квартал 2013 року провів ревізію фінансово-господарської діяльності ТКЗК «КАТУФ «Берегиня», за період 01.10.2009 по 31.12.2013.

За результатами ревізії контролюючим органом складено акт від 11.02.2014 №04-30/263. Не погодившись із зазначеним актом відповідачем надані заперечення від 20.02.2014 №4, які у свою чергу позивачем не прийняті до уваги.

В подальшому, 04 березня 2014 року Державною фінансовою інспекцією в місті Києві прийнято Вимогу №26-04-14-14/2886 відповідно якої позивача було зобов'язано:

1. Опрацювати матеріали ревізії та розглянути питання щодо притягнення до відповідальності осіб, якими допущено порушення;

2. Перерахувати до загального фонду бюджету м. Києва грошові кошти у сумі 2 730 грн.;

3. Відшкодувати збитки в сумі 5 670 грн. в порядку визначеному частиною першою ст.1166 Цивільного кодексу України (ЦК України);

4. Відшкодувати збитки в сумі 1 860 грн. в порядку визначеному частиною першою ст.1166 ЦК України та повернути вказані кошти до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА);

5. Відшкодувати збитки в сумі 300 грн. в порядку визначеному частиною першою ст. 1166 ЦК України та повернути їх до бюджету м. Києва;

6. Відшкодувати збитки в сумі 204 310 грн. в порядку визначеному частиною першою ст. 1166 ЦК України та повернути їх до бюджету м. Києва;

7. Відшкодувати збитки в сумі 3 420 грн. в порядку визначеному частиною першою ст. 1166 ЦК України та повернути їх до бюджету м. Києва;

8. Перерахувати до загального фонду бюджету м. Києва грошові кошти в сумі 30 000 грн.;

9. Відшкодувати збитки в сумі 4 350 грн. в порядку визначеному частиною першою ст. 1166 ЦК України.

Вище зазначеною Вимогою, позивач зазначив про необхідність надання відповідачем інформації про вжиті заходи та виконання вимог разом з копіями завірених первинних, розпорядчих та інших документів, що засвідчують виконання вказаних вимог до 04.04.2014.

03 квітня 2014 року ТКЗК «КАТУФ «Берегиня» надіслано на адресу позивача лист №22, яким надало інформацію щодо виконання Вимоги №26-04-14-14/2886, проте, проаналізувавши даний лист ДФІ в місті Києві дійшла висновку, що Вимогу виконано не в повному обсязі, зокрема не виконано п.6 та п.7.

З метою зобов'язання Театрально-концертного закладу культури «Київський академічний театр українського фольклору «Берегиня» виконати п. 6 та п. 7 Вимоги №26-04-14-14/2886, Державна фінансова інспекція в місті Києві звернулася з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТКЗК «КАТУФ «Берегиня» не виконав п.6 та п.7 Вимоги №26-04-14-14/2886, які відповідають законодавству, у зв'язку з чим ДФІ обґрунтовано звернулася до суду з даним позовом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з такого.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 2939-XII) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування..

За змістом пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зі змісту Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року N 499/2011, ДФІ, відповідно до покладених на неї завдань, а також через підпорядковані територіальні органи, має право, зокрема, звертатись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави з позовом про стягнення таких збитків, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

З наведеного вбачається наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про стягнення таких збитків, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Враховуючи те, що позивачем пред'явлена позовна вимога, яка не містить визначення конкретних осіб, до яких вимога має бути заявлена, відсутні посилання на конкретні дії, які повинні бути здійсненні, тобто обраний невірний спосіб захисту порушеного права, колегія дійшла думки про відсутність підстав для задоволення позову.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, що викладена в постановах від 15 квітня 2014 року та від 13 травня 2014 року.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла думки, що суд першої та апеляційної інстанції повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Театрально-концертного закладу культури «Київський академічний театр українського фольклору «Берегиня» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року у справі № 826/7729/14 скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Державної фінансової інспекції в місті Києві до Театрально-концертного закладу культури «Київський академічний театр українського фольклору «Берегиня» про зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.

Судді: