Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2014 р. м. Київ К/9991/63534/12

К9991/61745/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до прокуратури м. Києва, відділення Державного казначейства України у Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати протиправними дії прокуратури м. Києва і стягнути на його користь неправомірно утриманий податок з доходів фізичних осіб із виплаченої у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років грошової допомоги і зобов'язати відділення Державного казначейства у Печерському районі м. Києва повернути неправомірно утриманий податок.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 20 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року, позов задоволено.

На ці судові рішення прокуратура м. Києва і управління Державної казначейської служби України подали касаційні скарги.

В касаційних скаргах відповідачі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просять скасувати рішення цих судів і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційні скарги відповідачів підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач працював на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури з 19.11.1990 року по 20.12.2010 року.

На момент звільнення вислуга років у ОСОБА_4 на прокурорсько-слідчих посадах складала 20 років і грошову допомогу позивачу було нараховано у розмірі 113528,00 грн., з якої сплачено прибутковий податок в розмірі 19111,56 грн. і перерховано на рахунок відділення державного казначейства у Печерському районі м. Києва.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що оскільки на момент звільнення позивача діяла редакція статті, де грошова допомога повинна виплачуватись без сплати податку, то відповідачем протиправно вираховано такий податок з грошової допомоги позивача.

Статтею 123 Конституції України встановлено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року (введено в дію з 1.12.1991р.) №1789-ХІІ, заробітна плата прокурорів і слідчих прокуратури складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків та закріплення кваліфікованих кадрів.

Згідно ч.15 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

Однак, згідно п.3.1. ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-ІV об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Пунктом 4.2. ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до п.22.2. ст.22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Отже при вирішенні даного спору пріоритетними є саме норми Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", який регулює питання оподаткування та згідно ст.ст.3, 4 якого грошова допомога відноситься до загального місячного оподатковуваного доходу. Суди першої та апеляційної інстанцій цього не врахували, а тому дійшли помилкового висновку про задоволення позову.

З огляду на викладене рішення судів попередніх інстанцій не відповідають нормам матеріального права та правовій позиції Верховного Суду України у цій категорії справ, викладеній, зокрема, у постанові №21-311а-13 від 8.10.2013 року.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційні скарги прокуратури м. Києва і управління Державної казначейської служби України задовольнити.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 20 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні даного позову.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

Т.О.Лиска

Ю.Й.Рецебуринський