Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/28517/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Штульман І.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля Донецької області до Державного підприємства "Добропіллявугілля" в особі відокремленого підрозділу "Управління матеріально-технічного постачання" про стягнення пені за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з Державного підприємства "Добропіллявугілля" в особі відокремленого підрозділу "Управління матеріально-технічного постачання" суму пені внаслідок заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 986,81 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду попередніх інстанції, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля Донецької області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року і прийняти нову про задоволення позову, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини:

За результатами перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України позивача за період з 01.10.2010 по 01.01.2011, відповідачем складено акт перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 170 від 17.11.2010, яким встановлено заборгованість позивача зі сплати страхових внесків в розмірі 11198,82 грн., а тому відповідачем нарахована пеня в розмірі 986,81 грн.

Суть спору полягає у можливості стягнення з відповідача, як страхувальника, нарахованої у 2011 році пені по заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України, яка виникла за період з 01 жовтня 2010 року по 01 січня 2011 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків, що була передбачена ст. 52 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» втратила чинність з 01.01.2011 року.

Проте, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 52 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду зі страхувальника стягується пеня згідно із законом. З прийняттям і вступом у дію Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була скасована, а нарахування пені при несвоєчасному або неповному нарахуванні та перерахуванні страхових внесків не передбачено.

З 1 січня 2011 року на підставі постанови Фонду від 30 листопада 2010 року № 31 втратила чинність і Інструкція, відповідно до якої відділення Фонду виявило порушення порядку сплати страхових внесків.

У той же час відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Оскільки заборгованість зі сплати внесків в порушення приписів ч. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV виникла виключно у 2010 році, то суд касаційної інстанції вважає, що пеня за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року має бути стягнута за ст. 52 вказаного Закону і після 1 січня 2011 року.

Аналогічна правова позиція викладена в поставові Верховного суду України від 19 лютого 2013 року.

Зважаючи на те, що по справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи з'ясовані повно, але висновки не відповідають встановленим обставинам та допущені помилки в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції вважає можливим ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

За правилами частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Добропіллявугілля" в особі відокремленого підрозділу "Управління матеріально-технічного постачання" на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля Донецької області суму пені у розмірі 986,81 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

І.В. Штульман