Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Київ К/800/47702/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Бутенка В.І., Олексієнка М.М., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області, Управління Державної казначейської служби України у місті Горлівці Донецької області про визнання дій протиправними та стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області та стягнути з Державного бюджету України на її користь 14586,53 гривень сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

На обґрунтування позову послалася на те, що 28 вересня 2010 року з метою реєстрації придбаного автомобіля марки MERCEDES-ВЕNZ ML 350, державний номер НОМЕР_1, вона сплатила вказану суму коштів, що суперечить вимогам статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до якої такий збір сплачується при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Управління Державної казначейської служби України у місті Горлівці Донецької області та виключено його зі складу третіх осіб.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 8 липня 2013 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області щодо відмови в поверненні примусово сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля в сумі 14586,53 гривень. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 14586,53 гривень, сплачений нею відповідно до квитанції від 28 вересня 2010 року. Вирішено питання щодо судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 липня 2013 року скасовано, позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області, Управління Державної казначейської служби України у місті Горлівці Донецької області про стягнення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 14586,53 гривень залишено без розгляду. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області про визнання протиправними дій щодо відмови в поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 14586,53 гривень відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 липня 2013 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що у вересні 2010 року ОСОБА_4 придбала легковий автомобіль марки MERCEDES-ВЕNZ ML 350, номер шасі НОМЕР_2, білого кольору, державний номер НОМЕР_1, при реєстрації якого 28 вересня 2010 року сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3% вартості автомобіля, що склало 14586,53 гривень.

26 жовтня 2012 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області із заявою про повернення сплачених нею коштів, а 31 жовтня 2012 року відповідачем складено висновок про відмову в цьому та роз'яснено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів поверненню не підлягає, посилаючись на Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що Порядок у даному випадку застосуванню не підлягає, оскільки положення, яким визначений обов'язок фізичної особи, яка купує автомобіль, сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, за змістом суперечить нормі, яка міститься у Законі № 400/97-ВР, що є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій, апеляційний суд виходив з того, що прийняте Управлінням Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області рішення від 31 жовтня 2012 року відповідає вимогам законодавства, що регулює спірні правовідносини. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення позовних вимог ОСОБА_4 щодо стягнення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування без розгляду, встановивши, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та нею не надано жодних доказів поважності причин його пропуску.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, пунктом 7 статті 1 Закону № 400/97-ВР (у редакції, чинній на час сплати позивачем спірної суми), якою визначено вичерпний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Натомість, відповідно до пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на такі автомобілі, зокрема, шляхом їх купівлі, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Отже, положення Порядку суперечили вимогам Закону № 400/97-ВР у частині регулювання правовідносин зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи наведене та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні цього спору застосуванню підлягають положення Закону № 400/97-ВР, яким не передбачено сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування юридичними та фізичними особами при здійсненні операцій з придбання легкового автомобіля.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи даний спір, безпідставно застосував до спірних правовідносин редакцію Закону № 400/97-ВР, що діяла з 28 червня 2012 року, та дійшов помилкового висновку, що позивач не мала права на повернення сплаченого нею збору.

При таких обставинах апеляційний суд помилково відмовив у задоволенні позову ОСОБА_4 в частині визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області щодо відмови у поверненні сплачених коштів.

Також вбачається, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля ОСОБА_4 сплачений 28 вересня 2010 року, із заявою про повернення сплачених коштів вона звернулася до відповідача 26 жовтня 2012 року і 31 жовтня 2012 року останнім складено висновок про відмову в цьому, а з даним позовом позивач звернулася до суду тільки 17 травня 2013 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду із вказаним позовом) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення до суду із вказаним позовом) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Поважними причинами пропуску строку є такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Поважність причин пропуску встановленого строку повинна підтверджуватися належними доказами. Обов'язок щодо доведення поважності причин пропуску цього строку покладається саме на особу, яка звертається до суду.

З огляду на те, що право ОСОБА_4 було порушено незаконною вимогою про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні автомобіля в розмірі 3% від його вартості та фактичною сплатою нею цих коштів 28 вересня 2010 року, а звернулася вона за його захистом лише 17 травня 2013 року, то суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про пропущення позивачем передбаченого законом строку звернення до адміністративного суду.

При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_4 слід залишити без розгляду, оскільки підстави для визнання поважними причин пропуску нею строку звернення до суду відсутні.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суду касаційної інстанції надано право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року - змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини постанови в такій редакції: «Позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Горлівки Донецької області, Управління Державної казначейської служби України у місті Горлівці Донецької області про визнання дій протиправними та стягнення коштів - залишити без розгляду» та виключивши абзац третій з її резолютивної частини. В іншій частині постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Бутенко В.І.

Олексієнко М.М.