Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Київ К/800/61157/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.,

суддів: Донця О.Є., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі №2а/0470/449/12 за позовом державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до державного проектного інституту "Дніпродзержинськцивільпроект" про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 року державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулася в суд з позовом до державного проектного інституту "Дніпродзержинськцивільпроект", в якому просила зобов'язати виконати вимогу №27/1227 від 31.05.2011 про усунення порушень, виявлених в ході ревізії(пункти 2, 3, 5 - 12), а саме: перерахувати до державного бюджету частку орендної плати в сумі 89838 грн. 39 коп(пункт 2); провести донарахування і виплатити працівникам інституту індексацію заробітної плати в загальній сумі 29729 грн. 94 коп(пункт 3); відшкодувати недостачу грошових коштів в касі підприємства шляхом проведення претензійно-позовної роботи та стягнення з касира ОСОБА_1 та колишнього головного бухгалтера ОСОБА_2 21272 грн(пункт 5); відобразити дебіторську заборгованість за орендарями в сумі 35606 грн. 76 коп. та провести претензійно-позовну роботу щодо повернення коштів(пункт 6); стягнути зі ОСОБА_3 зайво виплачену премію в сумі 14781 грн. 50 коп, з працівників доплати, не передбачені колективним договором, в сумі 36961 грн. 35 коп, з працівників переплати відпускних в сумі 1718 грн. 63 коп.(пункт 7); провести перерахунок і взаємозвірку внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 19620 грн. 36 коп. або зарахувати до майбутніх платежів(пункт 8); стягнути з винних осіб 15650 грн. 88 коп. від нестачі кондиціонеру(пункт 9); відобразити в обліку кредиторську заборгованість перед бюджетом по орендній платі в сумі 21955 грн. 55 коп(пункт 10); відновити в обліку на рахунку 103 "будинки та споруди" вартість прибудови в розмірі 134211грн(пункт 11); оприбуткувати лишки малоцінних необоротних активів в сумі 5548 гр(пункт 12).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимога державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області(контрольно-ревізійного відділу у м.Дніпродзержинську) №27/1227 від 31.05.2011 про усунення порушень, виявлених в ході ревізії є чинною не оскаржувалась відповідачем, в установлений строк в добровільному порядку не виконана.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2012 року позов задоволений частково. Зобов'язано відповідача виконати пункти 2, 3, 5 - 8, 10, 11 вимоги позивача №27/1227 від 31.05.2011 про усунення порушень, виявлених в ході ревізії. Відмовлено в зобов'язанні відповідача виконати пункти 9, 12 вимоги.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року, змінене рішення суду першої інстанції, шляхом його скасування в частині зобов'язання державного проектного інституту "Дніпродзержинськ-цивільпроект" виконати вимогу державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області №27/1227 від 31.05.2011 про стягнення зі ОСОБА_3 зайво виплаченої премії в сумі 14781 грн. 50 коп.(пункт 7 Вимоги).

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову суду апеляційної інстанції; скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, із прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін. Скарга обґрунтована порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання п. 1.3.3 Плану контрольно-ревізійної роботи контрольно-ревізійного відділу в м.Дніпродзержинську на І квартал 2011р. фахівцями контрольно-ревізійного відділу в м. Дніпродзержинську проведена ревізія фінансово-господарської діяльності державного проектного інституту "Дніпродзержинськцивільпроект" за період з 01.10.2008 по 28.02.2011. В ході ревізії встановлені порушення, які відображені в акті ревізії від 17.05.2011р. №04-19/07. Акт ревізії підписаний інститутом без заперечень. Відповідно до п.7 ст.10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", позивач листом від 31.05.2011р. №27/1227 на адресу відповідача направив вимогу, якою зобов'язав в термін до 30.06.2011р. вжити заходи щодо усунення виявлених ревізією порушень. Відповідачем не виконана вимога позивача щодо усунення порушень.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати пункти 2, 3, 5 - 8, 10, 11, 12 вимоги позивача №27/1227 від 31.05.2011 про усунення порушень, виявлених в ході ревізії повністю доведені і обґрунтовані позивачем та визнані в судовому засіданні відповідачем.

Змінюючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції правильно вирішений спір по суті позовних вимог, разом із тим, помилково задоволені вимоги про зобов'язання відповідача виконати п.7 Вимоги з тих підстав, що заохочувальні виплати ОСОБА_3 не перевищили розмір визначений наказом Міністерства будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства України №19 від 23.01.2007 "Про введення в дію показників та визначення матеріальних винагород керівникам державних підприємств". При цьому, колегія суддів наголошує, що рішення суду першої інстанції, зокрема, щодо інших приписів що містяться п. 7 Вимоги, апеляційним судом залишені без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є правомірність пунктів 2, 3, 5 - 12 вимоги позивача №27/1227 від 31.05.2011 про усунення порушень, виявлених в ході ревізії.

Відповідно ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Колегія суддів зазначає, що справа переглядається в межах касаційної скарги.

З касаційної скарги вбачається, що державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виконати пункти 9, 7 вимоги позивача №27/1227 від 31.05.2011 про усунення порушень, виявлених в ході ревізії.

У п.9 вимоги позивача №27/1227 від 31.05.2011 про усунення порушень, виявлених в ході ревізії зазначено, що в порушення вимог п. 1,2,5 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІV та п.7а, б "Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків" від 11.08.94 № 69 не оприбуткований та в наявності відсутній кондиціонер вартістю 7150 грн., що є недостачею, збитки від якої складають 15650,88 грн., у зв'язку з чим зобов'язано відповідача стягнути з винних осіб, у тому числі у судовому порядку, суму у розмірі 15650,88 грн.

Разом із тим, судами було встановлено, що після перевірки кондиціонер був знайдений та актом №3 від 01.07.2011 взятий на баланс ДПІ "Дніпродзержинськцивільпроект".

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виконати пункт 9 вимоги позивача №27/1227 від 31.05.2011 про усунення порушень.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків щодо правомірності в цілому та частини пункту 7 вимоги контрольно-ревізійного відділу у м.Дніпродзержинську №27/1227 від 31.05.2011 про усунення порушень, з огляду на наступне.

У п. 7 вимоги позивача №27/1227 від 31.05.2011 про усунення порушень, виявлених в ході ревізії зазначено, що в порушення вимог п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 №859 "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств", ст.14,15 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР п.1,5 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17.08.99 №996-ХІУ, листа Міністерства праці та соціальної політики України від 27.06.2007 N162/06/187-07, наказів директора інституту від 11.09.2009 №112-к та від 28.09.2009 №116-к, п.3.4 "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995№ 100 проведено завищених витрат на оплату праці на загальну суму 53461,48 грн, внаслідок виплати колишньому директору ОСОБА_3 премії у завищеному розмірі на суму 14781,50 грн., здійснення працівникам інституту у 2009-2010 роках доплат, які не передбачені умовами колективного договору на суму 36961,35 грн., переплати відпускних у сумі 1718,63 грн. через включення до їх розрахунку разових виплат, у зв'язку з чим зобов'язано відповідача стягнути 14781,50 гри. зайво виплачених коштів з ОСОБА_3, 36961,35 грн - з працівників, зазначених у додатках 22 до акту та 1718,63 грн з працівників, зазначених у додатку 23 до акту в порядку та розмірах встановлених ст.ст. 127, 136 КЗпП України.

Вирішуючи питання про правомірність частини вищенаведеного пункту вимоги позивача суд апеляційної інстанції виходив з того, що заохочувальні виплати ОСОБА_3 не перевищили розмір визначений наказом Міністерства будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства України №19 від 23.01.2007 "Про введення в дію показників та визначення матеріальних винагород керівникам державних підприємств".

Відповідно п.п. 4 п. 4 Положення про державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі - Положення) Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно п.6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-XII, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Зазначена позиція узгоджується із висновком Верховного суду викладеному в постанові від 15.04.2014 року справа №21-40а14.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати приписи викладені у пункті 7 оскаржуваної вимоги про усунення порушень, при цьому суд апеляційної інстанції також дійшов помилкового висновку визнавши частину приписів викладених у зазначеному пункті Вимоги неправомірними з підстав їх необґрунтованості, фактично їх перевіривши та визнавши можливість заявлення державною фінансовою інспекцією позовних вимог про примусове стягнення шляхом Вимоги.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Враховуючи наведене, відповідно п.4 ст.223 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає касуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні із скасуванням в частині стягнення суми зайво сплаченої премії в розмірі 14781,50 грн. із ОСОБА_3, суми доплат, які не передбачені умовами Колективного договору в розмірі 36961,35 грн., суми переплати відпускних через включення до їх розрахунку разових виплат в розмірі 1718,63 грн., з відмовою в задоволенні позову в цій частині. В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі №2а/0470/449/12 скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2012 року змінити, скасувати в частині зобов'язання виконати вимогу про стягнення суми зайво сплаченої премії в розмірі 14781,50 грн. із ОСОБА_3, суми доплат, які не передбачені умовами Колективного договору в розмірі 36961,35 грн., суми переплати відпускних через включення до їх розрахунку разових виплат в розмірі 1718,63 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення. В задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: