Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2015 р. м. Київ К/800/17062/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 01 серпня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 01 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року, позовні вимоги задоволено. Визнано дії УПФУ міста Маріуполя Донецької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_4 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 10 січня 2014 року з відрахуванням фактично проведених виплат - протиправними. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 10 січня 2014 року з відрахуванням фактично проведених виплат.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями у справі, управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя звернулось з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що позивач віднесена до категорії дітей війни, тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право з 2014 року на доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Натомість доплати до пенсії нараховувалися і сплачувалися відповідачем не у належному розмірі, чим порушені її права.

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали, що відповідачем протиправно не здійснено нарахування ОСОБА_4 доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 10.01.2014 року з урахуванням фактично проведених виплат.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій. При цьому, вбачає за доцільне зазначити про таке.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-І\V від 18.11.04 р. встановлено, ще дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується не тільки для визначення розмірів пенсій, а не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком. Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-ХІV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Відповідно до п. 4 постанови КМ України від 28 грудня 2011 року за № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення», дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «;Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», провадиться у розмірі 7% прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність.

Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10/рп/2008 було визнано неконституційними зміни до Закону № 2195-IV, внесеними Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», чим було відновлено дію ст. 6 Закон № 2195-IV у попередній редакції.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було встановлено жодних обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2006 року. Крім того, зазначеним вище Законом не було надано повноважень Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету на 2014 рік.

Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VІІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (стаття 67) закріплено, що норми і положення статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Зазначені норми набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме: з 3 серпня 2014 року, оскільки публікацію закону в газеті "Голос України" здійснено за 2 серпня 2014 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв'язку з прийняттям зазначеного нормативно-правового акту терміни застосування положень статті 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" до 2 серпня 2014 року здійснюються у порядку та розмірах, встановлених наведеним законом, а з 3 серпня 2014 року - у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя задовольнити частково. Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 01 серпня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_4 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 10 січня 2014 року - протиправними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 10 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року за рахунок Державного бюджету України.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: