Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2014 р. м. Київ К/9991/25592/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

при секретарі: Наумці О.В.

за участю представника відповідача: Максименко А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2012 року у справі за позовом приватної виробничо-комерційної фірми "БЕСТ" до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа - ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и л а:

Приватна виробничо-комерційна фірма "БЕСТ" звернулась до суду з позовом до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа - ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення адміністративної колегії від 27.09.2011 №48 по справі №02-26-41/2010.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.09.2011 №48 становище приватної виробничо-комерційної фірми «БЕСТ» на ринку надання послуг з утримання адміністративного будинку №63а по вул. Марії Ульянової м. Донецька та його прибудинкової території протягом періоду з січня 2009 року по травень 2011 року визнано монопольним з часткою 100%; також визнано, що приватна виробничо-комерційна фірма «БЕСТ», встановивши необґрунтовано завищену плату за послугу з утримання адміністративного будинку №63а по вул. Марії Ульянової м. Донецька та його прибудинкової території, вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та визначене пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Крім того, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» на позивача накладено штраф у розмірі 68000,00 гривень та зобов'язано у двомісячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом встановлення економічно обґрунтованої вартості послуги з утримання адміністративного будинку №63а по вул. Марії Ульянової м. Донецька та його прибудинкової території.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем на підставі недоведених обставин, які мають значення для справи і які відповідачем помилково визнано встановленими.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2012 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.09.2011 №48 по справі №02-26-41/2010 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на приватну виробничо-комерційну фірму "БЕСТ".

У поданій касаційній скарзі Донецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.09.2011 №48 за результатами розгляду справи №02-26-41/2010:

1. Визнано, що відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», становище приватної виробничо-комерційної фірми «БЕСТ» на ринку надання послуг з утримання адміністративного будинку №63а по вул. Марії Ульянової м. Донецька та його прибудинкової території протягом періоду з січня 2009 року по травень 2011 року є монопольним з часткою 100%.

2. Визнано, що приватна виробничо-комерційна фірма «БЕСТ», встановивши необґрунтовано завищену плату за послугу з утримання адміністративного будинку №63а по вул. Марії Ульянової м. Донецька та його прибудинкової території, вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та визначене пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

3. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначеного пунктом 2 вказаного рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 68000,00 гривень.

4. Зобов'язано приватну виробничо-комерційну фірму «БЕСТ» у двомісячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом встановлення економічно обґрунтованої вартості послуги з утримання адміністративного будинку №63а по вул. Марії Ульянової м. Донецька та його прибудинкової території.

Не погодившись із вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, ПВКФ «БЕСТ» звернулось до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не було доведено правомірності свого рішення та не доведено, що позивачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, здійснення державного контролю за дотриманням якого покладено на Антимонопольний комітет України. Також суди зазначили, що відповідач не довів, що ПВКФ «БЕСТ» займає монопольне становище на ринку послуг з утримання адмінбудівлі.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

З метою встановлення порядку визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05 березня 2002 року N49-р затверджено Методику визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (далі за текстом - Методика).

Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках (пункт 1.2 Методики).

Зробивши висновок, що ПВКФ «БЕСТ» не є монополістом на ринку послуг та про те, що в даному випадку змагання між господарюючими суб'єктами не відбувалося, суди належним чином не врахували, що послуги, які надаються позивачем власникам приміщень у будинку № 63А по вул.. Марії Ульянової у м. Донецьку (та стосуються забезпечення приміщень централізованим тепло-водо постачанням, водовідведенням, електроживленням) є складовими комплексної послуги із утримання будинку та можуть надходити, вироблятися й транспортуватися тільки із використанням систем життєзабезпечення будинку, які є приватною власністю позивача та ним же й експлуатуються. Це призводить до того, що споживачі не можуть відмовитися від отримання цих послуг від ПВКФ «БЕСТ», оскільки не мають альтернативних джерел їх отримання та не можуть перейти до споживання послуг іншого суб'єкта господарювання, що свідчить про відсутність у споживачів вільного вибору.

Так, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, послуги з утримання адміністративного будинку №63А по вул..Марії Ульянової у м. Донецьку та його прибудинкової території надає ПВКФ «БЕСТ» на підставі укладених двосторонніх договорів. Споживачами послуг з утримання адміністративного будинку є власники (орендарі) нежитлових приміщень.

З копій договорів про надання комплексу послуг, які містяться в матеріалах справи, № 19-У від 01 січня 2010 року, укладеного з ОСОБА_3 та №10-У від 01 січня 2010 року, укладеного з ОСОБА_4 вбачається, що позивач (Виконавець) бере на себе зобов'язання утримання будинку та прибудинкової території та надання експлуатаційних послуг, а власники приміщень даного будинку (Споживачі) зобов'язані своєчасно сплачувати послуги, надані Виконавцем.

Пунктом 3 вказаних договорів визначено складові розміру щомісячної плати за надані послуги, які визначаються на підставі розробленої Виконавцем планової калькуляції, і яка повинна відповідати певним вимогам.

Встановлено, що ПВКФ «БЕСТ» складала калькуляцію (щомісячно) вартості послуги з утримання будинку та прибудинкової території до складу якої включала роботи із комплексного прибирання місць загального користування, прибирання прибудинкової території, ремонту, експлуатації та відеонагляду адміністративного будинку. За послуги з утримання будинку та його прибудинкової території споживачам нараховувалась плата у розмірі від 12,32 грн. (з ПДВ) за 1 кв.м. корисної площі (березень 2009 року) до 19,14 грн. (з ПДВ) за 1 кв.м. корисної площі (у жовтні 2009 року). Тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території в 1 півріччі 2010 року становив від 19,27 грн. (з ПДВ) за 1 кв. м. корисної площі будинку до 20,72 грн. (з ПДВ). Зазначене свідчить про завищення тарифів.

Разом з цим, споживачі звертались із заявами до ПВКФ «БЕСТ» щодо незгоди із тарифами, встановленими підприємством на які останній надавав відповіді про відсутність підстав для їх перегляду та висловлював пропозицію про розумний підхід до факту підвищення тарифів та підписання договорів із регулярною оплатою послуг.

У зв'язку з наведеним, споживачі звертались із скаргами до Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів щодо захисту їх прав, порушених ПВКФ «БЕСТ», та, в подальшому, до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Так, у березні 2010 року до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшла заява ОСОБА_4 та колективна заява громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 - окремих власників приміщень, розташованих у будинку 63А по вул. Марії Ульянової в м. Донецьку щодо встановлення позивачем завищених тарифів на послуги з утримання адміністративного будинку та прибудинкової території.

Розпорядження Адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02.07.2010 №47-р розпочато розгляд справи №02-26-41/2010 у зв'язку з наявністю у діях приватної виробничо-комерційної фірми «БЕСТ» із встановлення завищених тарифів на послугу з утримання адміністративних приміщень та прибудинкових територій ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Перевіркою встановлено, що позивачем під час встановлення тарифів на надані послуги порушено вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Також відповідачем встановлено монопольне становище ПВКФ «БЕСТ» на ринку послуг щодо обслуговування адмінбудівлі, оскільки Фірмою було повідомлено споживачів про припинення надання послуг вразі не укладення відповідних договорів саме з ним.

Так, як вбачається з Аналізу становища суб'єкта господарювання, складеним адміністративною колегією Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з метою отримання необхідної інформації для визначення монопольного становища ПВКФ «БЕСТ» на ринку послуг щодо обслуговування адмінбудівлі та прийняття рішення у справі №02-26-41/2010, який в повній мірі відповідає Методиці визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, товаром є послуга з утримання адміністративного будинку №63А по вул..Марії Ульянової у м. Донецьку та його прибудинкової території, умовами реалізації якого є укладені договори між продавцем (ПВКФ «БЕСТ») товару та його покупцями (власники (орендарі) приміщень, розташованих в адміністративному будинку). Одиницею виміру кількості послуг є корисна площа приміщення. Характерною рисою ринку надання послуг з утримання адміністративного будинку є відсутність взаємозамінних товарів та неможливість для споживача, за звичайних умов, перейти до споживання іншого предмету господарського обороту тому, що право власності на допоміжні приміщення всього будинку, а також всі установки та системи життєзабезпечення та благоустрою будинку належить ПВКФ «БЕСТ». Інші суб'єкти господарювання (крім ПВКФ «БЕСТ») з тих, що надають послуги з утримання адміністративних будинків не мають технологічної можливості для надання вищевказаних послуг саме власникам приміщень, що розташовані у будинку 63А по вул. Марії Ульянової, м. Донецьк. Це призводить до того, що споживачі не можуть відмовитися від отримання цих послуг від ПВКФ «БЕСТ», оскільки не мають альтернативних джерел їх отримання. Тобто, ПВКФ «БЕСТ» не має жодного конкурента на ринку надання цих послуг.

Згідно з даним Аналізом, ПВКФ «БЕСТ» на ринку утримання адміністративного будинку №63А по вул. Марії Ульянової та його прибудинкової території, не має потенційних конкурентів, оскільки основним бар'єром вступу на зазначений ринок інших суб'єктів господарювання є перешкоди з боку ПВКФ «БЕСТ».

Установлено, що ПВКФ «БЕСТ» не зазнає конкуренції на ринку з утримання адміністративного будинку у зв'язку з тим, що у нього не має жодного конкурента в межах території, що ним обслуговується.

Наведене в сукупності дає можливість дійти висновку, що ПВКФ «БЕСТ» займає монопольне (домінуюче) становище на ринку утримання адмінбудівлі.

За приписами статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Для визнання дій позивача як порушення, передбаченого статтями 13, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", достатньо встановлення можливості настання наслідків у вигляді ущемлення інтересів споживачів.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.09.2011 №48 як такого, що прийнято відповідачем у межах наданих йому повноважень та з дотриманням приписів чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2012 року скасувати.

У позові приватної виробничо-комерційної фірми "БЕСТ" до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: