Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року м. Київ К/9991/27104/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2011

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012

у справі № 2а-1870/1639/11 Сумського окружного адміністративного суду

за позовом Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (МДПІ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Торгово-виробниче підприємство «Ліон»

про накладення арешту на кошти, інші цінності та стягнення податкового боргу в сумі 139814,15 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Торгово-виробниче підприємство «Ліон» на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 139814,15 грн.; позовні вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Торгово-виробниче підприємство «Ліон» залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 постанову суду першої інстанції скасовано в частині залишення позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Торгово-виробниче підприємство «Ліон» без розгляду; в цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 залишено без змін.

У касаційній скарзі Шосткинська МДПІ просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині, що стосується позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Торгово-виробниче підприємство «Ліон», та задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що відповідно до довідки про податковий борг від 03.10.2011 №14374 за позивачем рахується податковий борг у загальній сумі 139814,15 грн., у тому числі: з податку на прибуток в сумі 75422,75 грн., з яких недоїмка - 52858,75 грн., штрафні санкції - 22564,00 грн.; з податку на додану вартість у сумі 64391,40 грн., з яких недоїмка - 42914,40 грн., штрафні санкції - 21477,00 грн. Податковий борг в зазначеній сумі виник внаслідок несплати відповідачем сум податкових зобов'язань, визначених згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 17.03.2009 №0000092347/0 та №0000102347/0.

Правомірність цих податкових повідомлень-рішень була предметом судового розгляду у справі №2а-1870/179/11, за результатами розгляду якої постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Торгово-виробниче підприємство «Ліон» про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК в редакції, чинній до 11.08.2013 (дата набрання чинності Законом України від 04.07.2013 № 404-VІІ, якою стаття 20 ПК була викладена в новій редакції), податковий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За визначенням пункту 94.1 ст.94 цього Кодексу адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

У пункті 94.2 цієї статті передбачені обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 ст. 94 цього Кодексу керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

При цьому, частиною 2 пункту 94.6 встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

За змістом наведених правових норм, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: 1) арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; 2) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (в залежності від виду майна).

Залишаючи без розгляду позовні вимоги МДПІ про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Торгово-виробниче підприємство «Ліон», які знаходяться у банку, суд першої інстанції, так само, як і суд апеляційної інстанції при обґрунтуванні підстав відмови в задоволенні цих вимог, виходив з того що арешт коштів та інших цінностей платника податків у банку може бути застосований виключно за наявності обставин, визначених пунктом 94.2 ст.94 ПК, які, однак, не були встановлені в судовому процесі по відношенню до відповідача.

При цьому суд встановив факт наявність у відповідача податкового боргу з податку на прибуток та з податку на додану вартість у загальній сумі 139814,15 грн. Факт відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу пітверджується приєднаними до справи копіями листів Інспекції державного технічного нагляду по Шосткинському району Сумської обласної державної адміністрації від 26.10.2009 № 2/69, КП «Шосткинське МБТІ» від 01.10.2010 № 534, Шосткинського МРЕВ ДАІ УМВС України у Сумській області від 04.10.2010 № 618 (а.с. 121-122 ).

Висновок судів попередніх інстанцій щодо необхідності дотримання норм пункту 94.2 ст. 94 ПК при накладенні адміністративного арешту на майно є правильними. Разом з тим, поза увагою суду залишились норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК, якими встановлені окремі, відмінні від підстав, передбачених пунктом 94.2 ст. 94 цього Кодексу, підстави застосування арешту коштів (інших цінностей) на рахунку платника податків у банку.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановленого підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК, та зробили помилковий висновок про обмеженість підстав для накладення арешту на кошти відповідача нормами пункту 94.2 ст.94 ПК України.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Касаційний перегляд справи здійснено відповідно до частини другої ст. 220 цього Кодексу в межах касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби задовольнити, змінити постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012, позов задовольнити: накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Ліон», що знаходяться в банківських установах; стягнути за рахунок коштів на рахунках, відкритих Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Ліон» у банківських установах, податковий борг у сумі 139814,15 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді ПідписО.А. Веденяпін ПідписМ.П. Зайцев