Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2015 р. м. Київ К/800/15266/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року Державна податкова інспекція у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - позивач, ДПІ) звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила стягнути з ФОП ОСОБА_4 (далі - відповідач) кошти за податковим боргом: 1) з податку на додану вартість у сумі 70471,62 грн., на користь бюджету України; 2) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 73280 грн.; 3) з податку на доходи найманих працівників у сумі 9,62 грн. на користь бюджету України; 4) по штрафних санкціях за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 2806 грн. на користь бюджету України; 5) по збору за забруднення навколишнього природного середовища фізичними особами у сумі 8,08 грн. на користь бюджету України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача кошти за податковим боргом: 1) з податку на додану вартість у сумі 70471,62 грн. на користь бюджету України; 2) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 69414,69 грн. на користь бюджету України; 3) з податку на доходи найманих працівників у сумі 9,62 грн. на користь бюджету України; 4) по штрафних санкціях за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 2806 грн. на користь бюджету України; 5) по збору за забруднення навколишнього природного середовища фізичними особами у сумі 8,08 грн. на користь бюджету України.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що станом на 01.09.2013 року за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 142710,01 грн. і такий підлягає примусовому стягненню, оскільки відповідач добровільного його не погасив.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду апеляційної інстанції, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального і процесуального права, справу направити на новий розгляд до суд апеляційної інстанції. У доводах касаційної скарги зазначає, що станом на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції, набрала законної сили постанова Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 року у справі № 8156755/14, що залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 року (а.с. 196-201), якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення позивача № 0002341701 в частині визначення штрафних санкцій на суму 2380 грн., на підставі якого за позивачем обліковувалась вказана сума заборгованості. Однак, зазначені обставини були залишені поза увагою суду апеляційної інстанції, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Відповідач зареєстрований Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради та знаходиться на обліку як платник податків в ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області.

Посадовими особами позивача у період з 25.10.2012 року по 14.11.2012 року проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт №2337/1701/2244216757 від 21.11.2012 року.

На підставі зазначеного акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 07.12.2012 року:

- № 0002331701, яким позивачу нараховано - за платежем: податок на додану вартість суму грошового зобов'язання за основним платежем: 61107,63 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7153,99 грн.

- № 0002321701, яким позивачу нараховано - за платежем: податок на доходи фізичних осіб, суму грошового зобов'язання за основним платежем: 65518,83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3867,31 грн., а також залишок несплаченого податкового боргу у сумі 59,66грн.

- № 0002311701 від 07.12.2012 року по збору за забруднення навколишнього природного середовища фізичними особами нараховано 1068, 18 грн.

- № 0002341701 на суму 2806 грн. про донарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Також, на підставі рішення ДПС в Одеській області про результати розгляду скарги від 18.02.2013 року позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.03.2013 року:

- № 0003191701, яким відповідачу нараховано - за платежем: податок на додану вартість, штрафні санкції у розмірі 2210 грн.;

- № 0003181701, яким позивачу нараховано - за платежем: податок на доходи фізичних осіб, штрафні санкції у розмірі 3865,31 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення були залишенні без змін, а первинну скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 07.12.2013 року: № 0002321701, № 0002331701 та від 12.03.2013 року: № 0003181701, № 0003191701 ФОП ОСОБА_4 оскаржив їх до суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/7540/13-а від 06.02.2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2014 року, адміністративний позов відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 07.12.2013 року №0002321701, №0002331701 та від 12.03.2013 року: № 0003181701, № 0003191701 задоволено частково: скасоване податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0003181701, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Зазначені судові рішення набрали законної сили 09.07.2014 року.

Податкові повідомлення-рішення позивача від 07.12.2013 року: № 0002321701, № 0002331701 та від 12.03.2013 року № 0003191701, на підставі яких виник податковий борг, станом на момент розгляду справи у суді першої інстанції були чинними, та відповідно до ст. 56 ПК України податкове зобов'язання, визначене вказаними податковим повідомленням-рішенням, набуло статусу узгодженого. При цьому, податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0003181701 на суму 3865,31 грн. скасоване, однак, в іншій частині набуло статусу узгодженого.

Податкове повідомлення-рішення відповідача № 0002311701 від 07.12.2012 року по збору за забруднення навколишнього природного середовища фізичними особами, яким визначено податкове зобов'язання у сумі 1068,18 грн., відповідачем оскаржено не було, та станом на дату розгляду справи було сплачено в розмірі 1060,10 грн., залишок складає - 8,08 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків (п. 59.1 ст. 59 ПК України).

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 цієї статті встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 95.3 ст. 93 ПК України).

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм матеріального права, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що законодавець не встановлює обов'язкової послідовності застосування податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу, окрім як направлення податкової вимоги до звернення стягнення на кошти або майно.

Тобто, зі змісту наведених норм випливає, що достатньою умовою для звернення до суду, за яких можливе стягнення усієї суми податкового боргу, є направлення платнику податків податкової вимоги та її несплата відповідачем у встановлений строк. Також, підставою для звернення до суду щодо стягнення податкового боргу є наявність у платника безперервного податкового боргу, що не передбачає надсилання нової податкової вимоги.

Згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 року у справі № 2а/1570/5482/2011 (а.с. 16-19) з відповідача стягнуто в дохід державного бюджету України кошти на загальну суму 6605,59 грн. на підставі якої відповідачу направлялись податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги, однак такі відповідачем не погашені, що свідчить про наявність безперервного податкового боргу за ФОП ОСОБА_4

Станом на 20.10.2014 року (дата розгляду справи у суді першої інстанції) податковий борг відповідача склав загальну суму 142710,01 грн. та набув статусу узгодженого податкового зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, відхилив доводи відповідача про те, що набрала законної сили постанова Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 року у справі № 8156755/14, що залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 року (а.с. 196-201), якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення позивача № 0002341701 в частині визначення штрафних санкцій на суму 2380 грн., на підставі якого за позивачем обліковувалась вказана сума заборгованості, оскільки податкове повідомлення-рішення позивача № 0002341701 оскаржено відповідачем лише у листопаді 2014 року, в той же час рішення суду першої інстанції було ухвалене раніше ніж зазначене судове рішення у справі № 8156755/14; вказана обставина є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими підставами.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду, оскільки визначення відповідачеві позивачем суми штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 2380 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0002341701 від 07.12.2012 року визнано протиправним судовим рішенням, а тому вказана сума грошового зобов'язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням, несплата якого стала однією із підстав для адміністративного позову ДПІ, на дату прийняття рішення судом апеляційної інстанції, втратила правове значення податкового боргу та стала неузгодженою сумою грошового зобов'язання. Вказані обставини виключають правові підстави для примусового стягнення з платника податків суми грошового зобов'язання, визначеної контролюючим органом.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 2380 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0002341701 від 07.12.2012 року підлягають скасуванню з ухваленням, в цій частині, нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій необхідно залишити без змін.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції, згідно зі ст. 229 КАС України, частково скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює, в цій частині, нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 229, 232 КАС України суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у справі № 815/6614/13-а в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 коштів за податковим боргом по штрафних санкціях за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 2380 (дві тисячі триста вісімдесят) гривень - скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко