Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2015 р.                               м. Київ                                        К/800/32004/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

секретар судового засідання – Коцюрба В.М.,

за участю: представника позивача – Білик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення переплати ввізного мита, що переглядається за касаційною скаргою Запорізької митниці Державної фіскальної служби України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (далі – Товариство) звернулося до суду з позовом до Запорізької митниці Міндоходів (правонаступником якої є Запорізька митниця ДФС; далі – Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (далі – ГУ ДКС), про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення переплати ввізного мита.

Зазначали, що судовим рішенням скасовано рішення Митниці про визначення митної вартості товарів № 112000006/2010/001382/1 та № 112000006/2010/001386/1. Внаслідок протиправного визначення Митницею митної вартості товару, Товариство надмірно сплатило ввізне мито в розмірі 7097,63 грн, а тому відповідач має повернути такі кошти.

Посилаючись на те, що відмова у поверненні коштів є протиправною, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили визнати протиправною бездіяльність Митниці щодо ненадання ГУ ДКС висновку про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів за вантажною митною декларацією (далі – ВМД) № 112030000/2010/019925 та ВМД № 112030000/2010/019982, на загальну суму 7097,63 грн. Стягнути з Державного бюджету України переплату ввізного мита у сумі 7097,63 грн і витрати на сплату судового збору у сумі 149,11 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Митниці щодо ненадання ГУ ДКС висновку про повернення з Державного бюджету України Товариству надмірно сплачених коштів за ВМД № 112030000/2010/019925 та ВМД № 112030000/2010/019982 у загальному розмірі 7097,63 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства переплату ввізного мита у сумі 7097,63 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Запорізька митниця ДФС, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Касаційним судом здійснено заміну відповідача на належного, тобто Запорізької митниці Міндоходів на Запорізьку митницю ДФС.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що 12 серпня 2010 року для проведення митного оформлення вогнетривких матеріалів (далі – товар) Товариством до Митниці подано ВМД № 112030000/2010/019906 та ВМД №112030000/2010/019907, відповідно до яких митну вартість товару визначено за першим (основним) методом – за ціною угоди.

12 серпня 2010 року Митницею прийнято рішення № 112000006/2010/001382/1 та № 112000006/2010/001386/1 про визначення митної вартості товару за третім методом. Позивач подав до митного органу нові ВМД № 112030000/2010/019925 та № 112030000/2010/019982, які було прийнято до митного оформлення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, яка набрала законної сили, скасовано рішення Митниці про визначення митної вартості товарів за третім методом від 12 серпня 2010 року № 112000006/2010/001382/1 та № 112000006/2010/001386/1, в іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2011 року залишено без змін.

Листом від 24 липня 2013 року № 171/291 Товариство звернулося до Митниці із заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів в сумі 7097,63 грн за ВМД № 112030000/2010/019925 та № 112030000/2010/019982.

Листом від 7 серпня 2013 року № 07.1-02-10-24/1846 Митницею відмовлено у поверненні надмірно сплачених коштів.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшли висновку, що Митницею протиправно не підготовлено та не подано до ГУ ДКС висновок про повернення надмірно сплачених до бюджету грошових коштів, а тому такі кошти підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій в частині стягнення на користь Товариства надміру сплачених коштів з Державного бюджету України.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов’язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК України, статті 43 ПК України і статті 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Порядок повернення), на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК України та розділу ІІІ Порядку повернення, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Аналогічні положення закріплені і в Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженому наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362; в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі – Порядок взаємодії).

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов’язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24 березня 2015 року (справа № 21-3а15), від 16 вересня 2015 року (справа № 826/4418/14), від 3 листопада 2015 року (справа № 21-422а15) і колегія суддів бере її до уваги.

Оскільки при вирішенні спору суди неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, заяву Митниці слід частково задовольнити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства переплати ввізного мита у сумі 7097,63 грн.

При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів в частині визнання протиправною бездіяльності Митниці щодо ненадання ГУ ДКС висновку про повернення з Державного бюджету України Товариству надмірно сплачених коштів, оскільки нею порушено алгоритм дій щодо повернення платникам податків, зокрема, митних та інших платежів, який врегульовано Порядком повернення та Порядком взаємодії.

За правилами частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221 223 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» переплати ввізного мита у сумі 7097,63 грн.

Ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В решті - постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді                                                                       М.І.Цуркан

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      А.В.Єрьомін

                                                                                                              О.В.Кравцов